Чи існує сьогодні у Росії політична журналістика?

Чи залишилися в Росії незалежні журналісти після масової міграції через переслідування та чи є політична журналістика в РФ сьогодні? Про це дискутував засновник видання «Але», журналіст Олександр Мінкін із провідними Stratera Show на радіо «Голос Берліна» Машею Майєрс та Дмитром Губіним.

У першому номері моя стаття про мову поліцейських протоколів. Через цю статтю Роскомнагляд звернувся до заступника міністра внутрішніх справ. І був суд, і редакції обійшлася моя замітка у 400 тисяч, штраф. Мені здається, це рішення доводить, що політична журналістика, зокрема моя, існує. Тому що судом моя замітка була визнана такою, що дискредитує армію, військову операцію і так далі. Ось це судове рішення, можна говорити вирок, хоч це цивільна справа, вона доводить, що політична журналістика в Росії є.

Після цього, в іншому номері цього журналу, я опублікував замітку під назвою «Ліве різьблення». Це про мову судових рішень. За цим текстом поки що жодних штрафів не накладено.

У мене враження, що вам хочеться, щоби тут було гірше, ніж є. І тоді ви будете праві нескінченно і завжди. Але насправді ви помиляєтесь.

Я справді був вражений, почувши в ефірі, як ви інтерпретуєте Венедиктова. І буквально перше твердження було: політичної журналістики немає. Це я одразу подумав: це як Іванко Бездомний, який Воланду доводив, що диявола не існує. Це було смішно. А Іванкові потім було не смішно. Так ось. Я сприймаю це як безнадійну спробу знецінити роботу Муратова та «Нової газети», знецінити виступ Ройзмана, знецінити мою роботу. А навіщо? Це ж неправда.

Дмитро Губін: Буквально кілька хвилин тому в студії був Кирило Мартинов, головний редактор «Нової газети. Європа». Я зараз боюся помилитися, якщо помиляюся, то приношу свої вибачення заздалегідь. Кирило нам розповідав, що в Росії були величезні проблеми видання. Чи це говорив Муратов у інтерв’ю, яке він дав Дудю?

Олександр Мінкін: У цій ситуації, в якій зараз у Росії, ми запустили журнал «Але». Створили цей журнал із нуля. Вийшло вже десять номерів. А ви кажете нам, що нас не існує. Це журнал абсолютно політичний. І про суди, і про військову операцію, тощо. І ось я ще раз кажу, ви як Іванко, доводите Воланду, що його немає на Патріарших ставках, а він є.

Дмитро Губін: Але Олександре, це ми пішли у бік аналогії. Скажіть, будь ласка, можна я вам поставлю зустрічне запитання? Чи була можлива політична журналістика, скажімо, у Радянському Союзі за комуністів? Чи була можлива політична журналістика, скажімо, у Німеччині за часів націонал-соціалізму?

Олександр Мінкін: Думаю що ні. Або вже дуже езопова мова.

Дмитро Губін: Так, я з вами абсолютно згоден. Моя нехитра ідея полягає в тому, що бути вільним журналістом сьогодні в Росії ось у цьому стані її неможливо. Або доведеться платити 400 тисяч. Цей дамоклів фінансовий меч за вами над вами висітиме кожну публікацію.

Ті розмови, які ми зараз з вами ведемо, вони йшли на повну силу в Німеччині після 45-го року, коли повернулися ті, що залишилися, і ті, що залишилися, кидали звинувачення, що вам було добре там в умовах безпеки, а ми тут наражали своє життя на щоденну небезпеку.

Олександр Мінкін: Це не правда. Я вас не дорікаю. Я говорю про інше. Ви там працюйте будь ласка. Але тільки нам не треба говорити, що нас не існує.

Маша Майєрс: Журналістика тих, хто виїхав, викликає у вас якісь, скажімо так, професійні претензії чи претензії, пов’язані з якістю інформаційного продукту?

Олександр Мінкін: Вона неоднорідна, вона різна, є цікаві, нецікаві.

Маша Майєрс: Наприклад, ми багато розмовляли з колегами, і частина з них, дуже впливових журналістів, стверджує, що у журналістів за кордоном спотворений погляд, бо писати про події можна лише зсередини цих подій. І, скажімо так, треба відчувати лікоть своєї аудиторії. Якщо ви від аудиторії відірвані, тому що ви у Новій Зеландії, а вона у Росії, то журналістика неможлива.

Олександр Мінкін: Знаєте, я нещодавно читав лекцію з журналістики, і я сказав, що одна справа – репортаж. Він, безумовно, можливий лише з передової. Там людина має знаходитися прямо всередині подій. А журналісти, які сидять у Празі, Берліні, вони спираються не на власні спостереження. А на те, що вона прочитала в Інтернеті. Вона отримує новину з Інтернету вже кимось відфільтровану. Вже хтось це вибрав.

Дмитро Губін: Олександре, у вас є цілий пласт тем у Росії, які ви не можете обговорювати жодною мовою, що, звичайно, ви можете обговорити, наприклад, чи потрібно вбити Путіна. Хоча це тема, яку обговорюють на кухнях, і я знаю це точно, але в публічному полі її ніхто не може обговорювати. Її можуть обговорювати журналісти у Парижі, Берліні, але не ви.

Маша Майєрс: У Москві таку тему ми не обговорювали на «Еху» і до війни. Це елементарна етика та закон про ЗМІ.

Олександр Мінкін: А я знаходив можливість це робити.

Дмитро Губін: Тоді беру свої слова назад і знімаю капелюха.

Маша Майєрс: Олександре, а якщо з якихось причин, з фінансових чи політичних, журнал перестане виходити, в якому ви тоді опинитеся статусі? Як ви будете здійснювати свою журналістську діяльність?

Олександр Мінкін: Отже, це буде блог. Це буде інтерв’ю з вами і таке інше. Сьогодні заткнути людині рота можна лише у в’язниці або в могилу його засунути. А поки що він хоча б не в тюрмі і не в могилі, є засоби говорити і є читачі та слухачі.

Нагадаємо, у відеоформаті стрім Stratera Show транслюється щодня у будні з 14:00 до 16:00 на сайті нашого видання aussiedlerbote.de.