Вигорянню працівників можуть сприяти як зовнішні чинники (різні аспекти, пов’язані з робочим середовищем), і внутрішні чинники, пов’язані з особистістю конкретної людини. Лікар-резидент клініки психосоматичної медицини та психотерапії Ризького університету ім. Страда психотерапевта Мадара Пумпуре в інтерв’ю порталу Jauns.lv розповіла, що вигорянню сприяють також занадто велике робоче навантаження і неадекватна зарплата.
Мадара Пумпуре пояснила, що важливо відокремлювати зовнішні і внутрішні чинники, що сприяють вигорянню, оскільки роботодавець не може подбати про внутрішні чинники конкретного працівника, але “він може подбати про зовнішні фактори”.
Єдиний спосіб, яким роботодавець може подбати про внутрішні чинники співробітників, – запропонувати їм страхові поліси, які мають повністю або частково оплачені візити до психотерапевтів. “Гарна страховка покриває також психотерапію, якщо така необхідна працівнику”.
Якщо людина отримує надто маленьку зарплату, зростає ризик вигоряння
“Взагалі, культура праці, фактори робочого середовища дуже визначають вигоряння. Чесно кажучи, перше – це винагорода. Це перший аспект, який визначає, скільки людина хоче працювати і працює. Зарплата пов’язана з рівнем життя – що людина може собі дозволити за зарплату, яку роботодавець їй платить”.
Якщо зарплата надто мала, людина змушена працювати більше. Крім того, він може бути змушений поєднувати декілька робіт. “Якщо у людини не вистачає грошей на виживання, у неї більше ризику вигоріти. Тому низька зарплата дуже сприяє вигорянню”.
Постійна тривога, що потрібно досягти конкретних результатів
Лікар вказала на робочі місця, де працюючим платять стабільну мінімальну зарплату та доплачують якусь суму за додаткову роботу.
“Це і є фактор робочого середовища, який сприяє вигорянню. Якщо людина перебуває в постійній тривозі, що їй потрібно досягти конкретних результатів, щоб вона взагалі могла сплатити рахунки, це сприяє вигорянню”.
Так багато роботи, що її неможливо зробити за 8 годин
“Якщо ще й неадекватно багато роботи, за такої кількості обов’язків, що одна людина не може це зробити за 8 годин (навіть якщо вона дуже хороший фахівець), якщо роботодавець відмовляється прийняти ще одного працівника, виникає ситуація, що обидві робочі навантаження має виконувати одна людина.
Якщо людина не проведе кордон, що вона піде з роботи, яка сприяє вигорянню, то буде доволі велика ймовірність вигоряння”, – сказала фахівець.
У терапії більше фокусуються на внутрішніх факторах
Пумпуре у своїй практиці зіткнулася з реальними ситуаціями, коли роботодавець відмовляється прийняти нового працівника та змушує одну людину виконувати два навантаження.
“Ми в терапії більше працюємо і фокусуємося на внутрішніх чинниках працівника. Наприклад, чому працівник не може сказати роботодавцю те, що занадто багато роботи. Чому він працює більше, ніж може взагалі. Чому він працює у неробочий час. Ми орієнтуємося на встановлення кордонів, бо все відбувається у комунікації.
Ми тренуємо фактори особистості так, щоб людина навчилася шанобливо та ефективно спілкуватися. Тоді він разом із роботодавцем проблему вирішить чи піде з конкретного робочого місця”. Звичайно, є можливість, що співробітник продовжить страждати та вигорить.
Роботодавець замислюється лише тоді, коли отримує заяву про звільнення
“Бує так, що людина каже [начальнику о своих трудностях выполнить столько работы]Але роботодавець не сприймає це всерйоз. Він каже: “Це ж нічого!”
Але потім, коли працівник пише заяву про звільнення, роботодавець каже: “Я ж не знав, що тобі так важко! Ти міг би сказати!” Працівник відповідає: “Я говорив тричі, але мене ніхто не почув!” Це проблеми комунікації”.
Проблеми з комунікацією також сприяють вигоранню
Сам працівник теж може думати: “Об’єктивно у мене не надто багато справ, але я так само почуваюся вигорілим”.
Треба розуміти, що ще одним важливим фактором роботи, який може сприяти вигорянню, є спілкування з колегами, підлеглими та начальниками.