Вторгненням в Україну лідер Кремля Путін хотів зміцнити владу Росії на пострадянському просторі. Але в багатьох країнах люди зараз ще більше відвертаються від Росії у відповідь на війну.
Страх Путіна: казахи відвертаються від Росії
Дощовим весняним днем десятки людей зібралися у найбільшому місті Казахстану, Алмати, щоб вивчити свою національну мову. “Ви хочете танцювати?” – каже вчитель Олексій Скалозубов російською. Потім він запитує групу: “А як ми тепер скажемо це по-казахськи?”. Перед ним сидять молоді та старі, чоловіки та жінки. Одна жінка похилого віку привела з собою онука. Декілька рук піднімаються вгору. «Сісдин би билегинис келе я», – правильно відповідає на запитання слухач курсів.
Середньоазіатський Казахстан, що межує з Росією на півночі та Китаєм на південному сході, колись був частиною Радянського Союзу. Вже понад 30 років ця багата на нафту поліетнічна держава, де багато етнічних росіян, як і раніше, живуть разом з казахським населенням, є незалежною. Але вплив Росії, як і раніше, величезний – політично, економічно, а також у мовному відношенні.
Згідно з офіційною статистикою, навіть половина з 19 мільйонів жителів не розмовляє казахською мовою, яка тепер є офіційною мовою поряд з російською. Майже кожен п’ятий мешканець взагалі не знає тюркської мови. Такі люди, як Скалозубов, хочуть змінити це. А агресивна війна Росії проти України, яка, як і Казахстан, є колишньою радянською республікою, надає додаткового імпульсу прагненню більшої мовної автономії.
Настрій змінився
«Війна Росії в Україні дуже вплинула на настрій тут», – каже 21-річний хлопець. «Вона також порушила багато запитань: Що ми за люди? Яке у нас майбутнє? Чи можемо ми теж колись опинитися в такій ситуації, як Україна?». Тому для багатьох рішення вивчати казахську мову – це своєрідний протест, каже він.
Скалозубов заснував свій безкоштовний мовний клуб «Батил бол», що в перекладі з німецької означає «Будь сміливим» у квітні 2022 року. Усього за два місяці до цього кремлівський бос Володимир Путін наказав про вторгнення в Україну. Ажіотаж у «Батіл Бол» був величезний, згадує Скалозубов; протягом кількох днів зареєструвалося кілька сотень людей.
В даний час програма пропонується у кількох містах Казахстану. Здебільшого це російськомовні казахи. Але є й іноземці – наприклад, росіяни, які тікали від призову до армії і тепер хочуть інтегруватись на своїй новій батьківщині.
Страх переважав у багатьох випадках
Особливо на початку війни була велика занепокоєння, що імперіалістична Росія теоретично може вторгнутися до Казахстану, каже в інтерв’ю політолог Дімаш Алшанов. “Особливо бояться етнічні казахи”. Тим часом, проте, занепокоєння багатьох дещо вщухло – тому що Москва, якій довелося змиритися з кількома поразками в Україні, явно не готова до нової війни у військовому відношенні, каже експерт.
Але навіть окрім війни в Україні, багато казахів вважають, що давно настав час зміцнити свою національну ідентичність – і відвернутися від сильного впливу свого великого сусіда Росії.
Абсурдно, що через стільки років після здобуття незалежності практично кожен казах все ще розмовляє російською, але лише деякі володіють справжньою національною мовою, каже вчитель Скалозубов. «Ті, що говорять казахською зазвичай знають російську, а ті, що говорять російською, не знають казахської». Він переконаний, що цей «мовний розрив» також має бути подолано, щоб казахське суспільство могло діяти як єдине ціле.
Старші серед слухачів його курсу також пам’ятають досвід дискримінації за радянських часів, яка є однією з причин мовного дисбалансу, який досі зберігається. За словами 63-річної жінки, у її дитинстві говорити казахською мовою було абсолютно не прийнято. Якщо хтось робив це, наприклад, в автобусі чи поїзді, пасажири зло шипіли. Тому її батьки говорили лише російською. Тепер їй доводиться насилу вчити мову, яка фактично є її рідною.
Тим часом уроки закінчилися і вчителька Скалозубова переходить до затишної частини обіду. Є торт, печиво та лимонад. «Етнічно я російська, але політично я казах», – каже Скалозубов, відкриваючи буфет. Його учні аплодують.
