Атмосфера перед виборами в Туреччині стає все більш напруженою. Вперше за 20 років Ердоган не є фаворитом.
Туреччина голосує за президента та парламент
Туреччина голосує за президента та парламент: у неділю близько 61 мільйона людей будуть покликані взяти участь у виборах. Чинному президенту Реджепу Тайіпу Ердогану загрожує поразка після 20 років перебування при владі. Опитування пророкують рівну боротьбу з його суперником, лідером опозиції Кемалем Кілічдароглу. Вірогідні результати очікуються пізно ввечері в неділю за німецьким часом.
Вибори відбуваються у напруженій атмосфері. Нещодавно висловлювалися побоювання, що Ердоган може змиритися з поразкою. Однак у п’ятницю президент заявив, що визнає результати виборів у будь-якому разі.
З моменту введення президентської системи п’ять років тому 69-річний Ердоган має всю повноту влади і може значною мірою обходити парламент. Критики побоюються, що країна з населенням близько 85 мільйонів може повністю скотитися до автократії, якщо вона знову переможе. На міжнародному рівні також уважно стежать за ходом голосування у країні, що входить до складу НАТО.
«Вибори у Туреччині – останній шанс для опозиції»
“Вибори в Туреччині – це, ймовірно, останній шанс для опозиції перемогти Ердогана демократичним шляхом”, – сказав експерт із зовнішньої політики СДПН Міхаель Рот в інтерв’ю Redaktionsnetzwerk Deutschland (RND).
Кілічдароглу (74 роки) очолює соціал-демократичну CHP та балотується від альянсу шести партій. Він хоче повернути парламентську систему. Третій кандидат, Сінан Оган, не має шансів на перемогу. Якщо жоден із кандидатів не набере абсолютної більшості голосів у першому турі, 28 травня відбудеться другий тур виборів.
У парламенті ісламсько-консервативна AKP Ердогана в даний час має більшість у союзі з ультранаціоналістичною MHP. Поки незрозуміло, чи зможе Ердоган зберегти цю більшість. Прокурдська ПНД, як вважається, може схилити шальки терезів. Вона не входить до шестипартійного альянсу Кілічдароглу, але підтримує його на президентських виборах.
На результати голосування в провінціях, які постраждали від землетрусів, чекали з нетерпінням. Після землетрусів 6 лютого, внаслідок яких загинули десятки тисяч людей, прозвучала критика на адресу уряду щодо управління кризою.
Нечесна виборча кампанія
Виборча кампанія вважалася нечесною, переважно через контроль уряду над ЗМІ. Домінуючою темою обговорень була погана економічна ситуація із масовою інфляцією. Ердоган обіцяв, серед іншого, підвищення зарплат держслужбовцям та подальші інвестиції у збройову промисловість. Він вів агресивну кампанію, називаючи опозицію «терористами» і висловлюючи ворожість щодо лесбіянок та гомосексуалістів.
Популярного опозиційного політика закидали камінням лише за тиждень до виборів. Кілічдароглу був одягнений у куленепробивний жилет під час виступу в «оплоті» Ердогана Самсуні у п’ятницю.
Кілічдароглу вважається врівноваженим політиком. Він родом із східної турецької провінції Тунджелі і належить до релігійної меншини алеві. Лідер опозиції хоче відновити незалежність центрального банку і взяти під контроль інфляцію. Він виступає за зближення з Німеччиною та ЄС, але також за жорсткішу міграційну політику.
ЄС не проти відходу Ердогана
Навряд чи в ЄС і НАТО знайдеться високопоставлений політик, який шкодував би про зміну влади в Анкарі. З того часу, як Ердоган використав спробу перевороту в 2016 році як привід для обмеження основних прав та ув’язнення опозиційних діячів і журналістів, стосунки були холодними. ЄС призупинив переговори щодо вступу Туреччини до ЄС та переговори про розширення існуючого митного союзу. У Брюсселі переважає думка, що з Кілічдароглу ситуація може змінитись.
У «світлофорній» коаліції люди висловлюються обережно навіть за зачиненими дверима. Навіть якщо альянс Кілічдароглу переможе, ще доведеться з’ясувати, як різні партнери об’єднаються в плані вироблення позиції стосовно Туреччини. Це стосується й таких важливих питань, як зв’язки Туреччини та Росії, застосування санкцій чи робота з біженцями.
Ісламсько-консервативна партія Ердогана AKP прийшла до влади у 2002 році. За рік Ердоган став прем’єр-міністром, а з 2014 року – президентом. У перші роки свого правління Ердоган вважався реформатором та забезпечив економічне піднесення. З того часу Ердоган скасував багато своїх реформ.
Парламентські та президентські вибори мали відбутися у червні. Проте Ердоган своїм президентським указом переніс їх на 14 травня. За ходом голосування стежать спостерігачі від ОБСЄ та Ради Європи.
