Офшор – що це таке

11

Термін “офшор” (від англ. offshore – “поза берегом”). Дослівний переклад добре відбиває сутність бізнесу, зареєстрованого в такий спосіб. Бізнес виводиться на острови і стає недосяжним для наглядових органів вашої країни. У країнах, що надають можливість реєстрації компаній, державне мито є основним джерелом поповнення бюджету. Це притаманно острівних карликових держав.

“Офшори” здатні знизити податкове навантаження на підприємство.

Зрозуміти, у чому сенс «офшорів» стане простіше, якщо ознайомитись із переліком ключових переваг:

  • Проста реєстрація нової компанії.
  • Низький рівень оподаткування до роботи без сплати податків.
  • Можливість зберегти анонімність справжнього власника підприємства.
  • Незалежність від політичного устрою держави, де ведеться діяльність.

Державі не дуже цікава діяльність таких структур, адже податки сплачуються у тій країні, де зареєстроване підприємство. Якщо фірма створена на Кіпрі, то платитиме їх вона там же. Це і є головною особливістю «офшорних зон».

Функції “офшорних зон”

Вимушує реєструвати бізнес у «офшорах», як правило, небажання його власників погоджуватися з умовами, які пропонують держава. Мотивація може бути різною — від спроби уникнути високих податків до прагнення забезпечити максимальну закритість комерційної інформації.

Більшість підприємців чекають від офшорів підвищення рентабельності бізнесу.

Типові функції «офшорних зон»:

  1. Інвестування. Створюються інвестиційні канали на ризиковані ринки.
  2. Міжнародна торгівля. Мінімальне оподаткування створює сприятливий ґрунт для залучення великих потоків коштів та дешевих кредитів.
  3. Реєстрація повітряних/водних суден. Особливою популярністю користуються Панама, Сейшели, Бермуди, Багами.
    Банкінг. Багато «офшорних зон», наприклад, Кайманові острови або Багами, надають послуги банківського ліцензування.
  4. Страхування. У цій сфері діяльності лідером є Бермуди. Значне зниження податкового навантаження робить переведення страхових фірм в «офшори» дуже популярним.

Реєструють організації в тій зоні, де надаються сприятливіші умови для ведення конкретного бізнесу, але слід мати на увазі можливість настороженого ставлення партнерів до такого способу ведення бізнесу. У деяких випадках «офшори» здатні нашкодити спільній справі, якщо, наприклад, певний реєстратор потрапив до чорних списків.

Читайте також:  Безпровідні навушники: переваги та недоліки

Класифікація «офшорних зон»

“Офшорні юрисдикції” різноманітні. Пропонуються варіанти практично будь-яких видів діяльності. Іноді пов’язують анонімність бізнесу із ймовірністю нелегальної діяльності, що відлякує потенційних партнерів. Але грамотний підхід до вибору “офшорної компанії” дозволяє уникати більшості “підводних каменів”.

Усі «офшорні зони» прийнято розділяти на такі категорії:

  • Класичний. Забезпечують повне звільнення від податків на доходи, які отримані поза державою-реєстратором. Класичні приклади – Сейшели, Беліз, Панама. Під час діяльності на території СНД в «офшорах» не потрібно надавати звіти.
  • З пониженим оподаткуванням. Популярні для реєстрації бізнесу тих країн, де оподаткування значно перевищує ставку 10%. Такі «офшори» вимагають ведення бухгалтерського обліку, тому репутація фірм, створених у них, вища.

Існує ще одна категорія держав, які формально не є «офшорами», але надають податкові пільги юридичним особам. Типовий приклад такої зони – Кіпр, Великобританія. Завдяки високим вимогам щодо звітності організацій, зареєстрованих у них, рівень довіри високий.

Класичні «офшорні схеми»

Популярність переведення бізнесу в «офшорні зони» пов’язана із простотою застосування цих фірм у різних напрямках діяльності. Незалежно від того, чи вибрано торгову сферу або консалтинг, робота компанії здатна принести помітно більше прибутку, ніж при традиційній реєстрації на території країн СНД.

Від грамотного застосування можливостей “офшорів” залежить прибутковість бізнесу.

Типові схеми використання «офшорів» виглядають так:

  • “Офшорна” компанія є засновником/акціонером ще однієї організації. На умовах виплат дивідендів друга юридична особа може розташовуватися та вести підприємницьку діяльність у будь-якій країні світу.
  • Торгівля у сфері імпорту/експорту. Незважаючи на наявність націнки на товари, що реалізуються, організація не сплачує податки, тому що основний бізнес локалізується поза «державою-реєстратором».
  • Інвестиційна сфера. Залучені кошти можуть вкладатися без обмежень у будь-який напрямок бізнесу (власний чи сторонній).
Читайте також:  Офшорна компанія: реєстрація чи купівля?

Сюди можна віднести судновласників і власників парку авіатранспорту. Переведення в «офшори» таких компаній полегшує вихід на міжнародний ринок, отримання дешевих кредитів на закупівлю нових суден та літаків. При роботі у сфері послуг для підприємства відкриваються горизонти зниження податків навіть в умовах «офшорів» на кшталт Кіпру. На виконані роботи рівень можна значно знизити з допомогою обліку витрат конкретної фірми.

Підводне каміння «офшорів»

При виборі місця реєстрації нової компанії або підборі варіанта для перекладу фірми, що давно існує, варто попередньо обдумати цілий перелік питань. Один із них — наявність «чорних списків» «офшорів». Слід одразу визначити, де розвиватиметься бізнес. Якщо не передбачити цього, можна зіткнутися з відмовами банків у кредитуванні та інших моментах.

Бізнес може бути збитковим, якщо вибрати невдалу «офшорну юрисдикцію».

Несприятливими країнами для реєстрації підприємства вважаються:

  • Ліберія.
  • Ліхтенштейн.
  • Андорра.
  • Анжуйські острови.
  • Аруба.
  • Вануату.
  • Науру.

У цих країнах не варто реєструвати компанію, якщо планується підтримка банків. Якщо власнику підприємства важлива висока репутація його бізнесу, варто звернути увагу на наступні респектабельні «офшорні зони»:

  • Гонконг;
  • Сінгапур;
  • Острів Мен;
  • Чорногорія;
  • Швейцарія;
  • Ірландія;
  • Мальта;
  • Нормандські острови.

На рівні міжнародної політики виокремлюють інші категорії країн. Переважно акцентують увагу на питаннях вжиття заходів щодо боротьби з «відмиванням» грошей або щодо запобігання фінансуванню тероризму. Формально перелік цих країн не можна вважати «чорним списком», він лише поділяє держави відповідно до чинного законодавства щодо «офшорів» і нелегальної діяльності.

Як відкрити компанію в «офшорі»

Якщо всі ризики та переваги зважені, можна розпочинати реєстраційні дії щодо власного бізнесу. Першим етапом стане підбір назви підприємства з унікальним написанням та вимовою. Висока популярність «офшорів» ускладнює цей процес через велику кількість зареєстрованих фірм. При збігу або доведеться вигадати іншу назву, або підібрати іншу юрисдикцію.

Читайте також:  Мистецтво та історія Італії: В гостях у скарбів епохи Відродження

Крім озвучених існує ще кілька обов’язкових моментів:

  1. Назва організації повинна прямо вказувати на форму власності або наявність/відсутність обмежень у відповідальності.
  2. Не можна застосовувати в назві слова, що вказують на банківську, фондову чи страхову діяльність, якщо створюється бізнес інших сферах.
  3. При змінах назви спочатку знадобиться схвалення реєстратора, після чого можна проводити збори засновників та змінювати документацію.
  4. Розмір статутного капіталу впливає на суму реєстраційного мита, тому його намагаються заявляти великим, щоб зменшити щорічну оплату.
  5. Підготовку установчих документів зазвичай довіряють сервісним компаніям, статут оформляється у друкованому вигляді, інші деталі залежить від юрисдикції.
  6. Бухгалтерська звітність у більшості «офшорних зон» допускається у вільній формі.

Необхідно подбати про наявність юридичної адреси, на яку надсилатимуться запити податкових органів та інших інстанцій. Найбільш простим варіантом створення підприємства вважається звернення до спеціалізованих фірм, які надають дані послуги. Після реєстрації компанії можна вести самостійну діяльність без звернення до них до вирішення перереєстрації/ліквідації юридичної особи.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я