Кіста гайморових пазух: етіологія та патогенез

6
Кіста гайморових пазух

Однією з найпоширеніших проблем, з якою стикаються у своїй практиці лікарі-отоларингологи, є кісти гайморових пазух. Ці новоутворення вважаються доброякісними й локалізуються на слизовій оболонці верхньощелепної (гайморової) пазухи. Така кіста являє собою капсулу, заповнену рідиною, яка може бути прозорою, слизовою або навіть гнійною. Часто кіста гайморових пазух стає так званою «діагностичною знахідкою» при обстеженні з приводу інших скарг пацієнта, бо довгий час може протікати безсимптомно.

Існує декілька факторів, які сприяють розвитку цього виду новоутворень, а саме:

  • хронічний синусит або риніт;
  • алергічні реакції;
  • поліпи носової порожнини;
  • травми носа або верхньої щелепи;
  • кісти зубів та періодонтит;
  • аномалії будови носових перегородок.

Основною етіологічною причиною розвитку цього виду новоутворень вважають порушення функцій слизових залоз, які знаходяться безпосередньо на стінках пазух. Ці залози виробляють слиз, що допомагає зволожувати порожнину носа й запобігає інфекційним захворюванням. Якщо слизові протоки закорковуються внаслідок травматизації або запальних процесів, надмірне накопичення слизу призводить до формування капсули кісти.

Симптоми кіст гайморових пазух

Невеликі кісти можуть досить довгий час бути непомітними й не викликати у хворого ніякого дискомфорту. Однак, коли новоутворення збільшується до певних розмірів або приєднується запальний процес, можуть виникати наступні симптоми:

  • відчуття тиску або болю в області гайморових пазух;
  • закладеність носа, особливо з одного боку;
  • сильний головний біль;
  • порушення носового дихання;
  • наявність слизу чи навіть гною;
  • біль у ділянці верхніх зубів.

Залежно від наявних симптомів і супутніх патологій, а також з урахуванням розміру новоутворення вибирають ефективну тактику лікування. Це може бути:

  1. Консервативне лікування, яке передбачає приймання протизапальних засобів, а також різноманітних назальних спреїв, дія яких спрямована на зниження набряку слизової оболонки носа. Така тактика лікування здатна значно полегшити самопочуття хворого.
  2. Хірургічні методи лікування. Це може бути ендоскопічна або класична гайморотомія. Ендоскопічні методи є менш інвазивними та травматичними, вони проводяться через порожнину носа, без додаткових надрізів. Класична методика передбачає додаткові розрізи на верхній щелепі для доступу до капсули кісти.
Читайте також:  Аднексит

Після оперативного втручання пацієнту призначають додаткову медикаментозну терапію, радять дотримуватися рекомендацій лікаря отоларинголога, уникати ускладнень і рецидивів кісти.

Профілактика кісти гайморових пазух

Для того щоб уникнути ускладнень після лікування кісти гайморових пазух та виключити рецидив захворювання, фахівці рекомендують:

  • уникати контакту з алергенами;
  • вчасно лікувати зуби й запальні захворювання порожнини носа;
  • уникати переохолодження;
  • проходити профілактичні огляди в отолоринголога.

Цей вид новоутворень має здатність неодноразово повертатися, якщо пацієнт ігнорує рекомендації лікаря щодо профілактики та періоду реабілітації після операції чи консервативного лікування.

Джерело: mediland.ua

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я