Як росіяни тікають від мобілізації до Казахстану

23

До Казахстану продовжують приїжджати росіяни, які намагаються уникнути оголошеної у Росії мобілізації. Одним із таких росіян став Сергій, IT-фахівець із Москви. В інтерв’ю з Aussiedlerbote він згадує, як йшов 30 кілометрів під дощем до кордону з Казахстаном.

Viktor Kalgin/Facebook

До Казахстану продовжують приїжджати росіяни, які намагаються уникнути оголошеної у Росії мобілізації. Одним із таких росіян став Сергій, IT-фахівець із Москви. В інтерв’ю з Aussiedlerbote Сергій згадує, як йшов 30 кілометрів під дощем до кордону з Казахстаном.

Казахстан уже пережив безпрецедентний приплив людей із сусідньої країни. На початку жовтня з’явилася інформація, що 200 тисяч росіян прибули від початку часткової мобілізації. Із них уже виїхало 147 тисяч.

Лютий прискорив усі справи

Сергій, який працює IT-фахівцем в одній із компаній у Москві, каже, що планував свій переїзд задовго до початку війни Росії в Україні,

«Я завжди хотів, начебто ми мову знаємо, хочеться якихось нових можливостей для себе, нові горизонти відкривати, новий досвід, здобувати. Лютий прискорив всі ці справи. Ми думали, що в нас є якийсь час», – каже він.

Однак 24 лютого значно прискорило його плани та плани його дружини.

“24 лютого прокидаюся, дружина така сидить з таким обличчям і така: “не читай новини, вони це зробили, вони вторглися””, – згадує Сергій.

Вже тоді почалися розмови про мобілізацію та військовий стан. Багато колег Сергія вирішили не відчувати долю і поїхали в тепер популярні напрями релокації росіян – Вірменію та Туреччину.

«У березні у паніці почав гуглити хостели у Вірменії, почав квитки дивитися, там 70 тис. [рублей] за квиток. Але життя щось дорожче, напевно. Ось такі думки потім у результаті. Ну гаразд, думаю поки не буду. Загалом, гарячку не порав і не поїхав. А ось хлопці поїхали, перестрахувалися», – резюмує Сергій.

Але ризик, за словами Сергія. що не випустять із країни, був досить високий у порівнянні з виходом із зони комфорту. Тим більше, вони вже чекали на ВНЖ в Австрії, куди його дружину запросили на роботу.

«І, грубо кажучи, давно вже межі Російської Федерації не є межами мого комфорту. Якраз за межами якраз комфортніше набагато», – каже Сергій.

Скрізь відчувалася напруга

Коли 21 вересня Путін оголосив часткову мобілізацію по всій Росії, Сергій зрозумів, що вже не можна було чекати.

Читайте також:  Блогери та ISW наздоганяють жахіття перед виступом Путіна

«Ніби не вірилося. І я їхав на роботу, і навколо відчувалася напруга, і якийсь чувак просто телефоном каже “у мене військова спеціальність, облікова, я підходжу, там не знаю, чого робити”. Тобто і люди про це розмовляли довкола», – згадує він.

За кілька днів Сергій улагодив усі справи на роботі та зібрався. Його дружина залишилася в Росії вирішувати справи із житлом та речами.

Сергій їхав із Москви через Самару, а потім уже до казахстанського Уральська.

«Мені здавалося, що цей варіант буде найменш популярним, але, виявляється, всі про нього знають. Мої колеги зробили хитрішими та розумнішими. Хтось через Ташкент полетів, а хтось потягом через Петропавловськ, хлопці з Єкатеринбурга взяли поїзд до Петропавловська, і він їде до Омська, на мою думку, але трохи заїжджає в Казахстан і там у Петропавловську зупинка, і там можна вийти всім . І як мені розповідали, ми на кшталт зійшло пів поїзда на цій зупинці в Петропавловську», – згадує Сергій.

Йому вже розповіли, що прохід може бути нелегким, тому він запасся їжею, водою і чекав на своє таксі, водій якого погодився перевезти його за кордон.

«Зі мною разом з аеропорту село ще троє людей, три аспіранти, фізика-електронники з Санкт-Петербурга. Три аспіранти. Такі молоді хлопці просто такі досить наївні. Я у них усе намагався спитати. Запитую типу “а ви куди?” “Не знаємо.” “А ви квартиру зняли?” “Ні”. “А гроші? А робота?” “Нічого немає. Ну, стипендія там трохи щось капає.” “Аспіранти ви, напевно, докторську, коли там захищатимете?” “Ну, зараз уже не знаю, можливо, якось дистанційно.” Тобто хлопці теж просто дуже в такому розпачі були», – згадує Сергій.

30 кілометрів, та ще й для драматизму пішов дощ

Ажіотаж почався ближче до кордону, біля КПП Маштакова на дорозі між Російською Самарою та Казахським Уральськом. Діти підібрали кілька людей дорогою, з них була одна дівчина, громадянка Казахстану, яка робила візаран до Казахстану. Черга до кордону була приблизно 30 км.

«Таксі не змогло нас ближче підвезти. Таксі максимум під’їхало 30 кілометрів до контрольно-пропускного пункту, бо вся черга була з машин… 30 кілометрів, але більшість із них це були фури чомусь. Ближче тільки до КПП почали легковики з’являтися», – каже він.

Читайте також:  Париж поставить Україні систему ППО

Фото з особистого архіву Сергія

Сергій та його попутники приїхали на початок цього шляху опівночі.

«Таксист каже: “я прямо тут спати ляжу, спати хочу.” Ми дуже боялися, що він нас у кювет кудись відвезе, тому що він каже: “я вже дві ночі не сплю, відводжу таких, як ви туди-сюди, туди-сюди”. І коротше, він звалився спати ліг», – каже він.

І хлопці пішли із сумками до КПП. З півночі до самого ранку вони йшли 30 кілометрів пішки.

«До 08:00 ми дійшли, [по пути] трохи зупинялися перепочити. До 08:00 ми десь підійшли. І щоб додати драматизму всьому цьому, ще дощ пішов», – згадує Сергій.

За кілька днів уже пробка потім розсмокталася, але Сергій згадує, що тієї ночі народу було дуже багато.

«І ось миготіли бідолахи, які приблизно такі самі, як ми, теж уночі йшли вперед. Але найбільше мені шкода, звичайно, дівчинку, яка просто в туфельках, спідничці, колготках», – каже Сергій.

Були кинуті машини, в кюветі

Деякі хлопці говорили, що стоять два дні в черзі. Але, за словами Сергія, важче було людям на машинах.

«Були машини, кинуті в кюветі, просто стояли якісь. Ну, ти кидаєш машину, потім її евакуатор може забрати чи друзі якісь відігнати такі теж бачили. І потім я в Уральську зустрів жінку із сином, яка теж кинула свою машину. Тобто вона каже я “ми залишили машину та пішли пішки”», – каже Сергій.

Ближче до початку черги приблизно за 100 машин до початку черги, таксисти кликали та пропонували довезти.

«Ходили всякі байки. Не знаю, наскільки правда, що у військкоми чергують на КПП, що можуть не пустити, якщо пішки, треба машиною, машиною простіше. Ну ми якось просто йшли вперед», – каже Сергій.

Зрештою. вони дійшли до кордону і стали в чергу. Там було три черги – легковики, фури та пішки. І ще був автобус Уральськ – Самара, його без черги пускали, але цей рейс скасували, бо через черги машин проїхати досить проблематично, навіть уночі, каже Сергій.

Найкраща інвестиція в житті

Хлопці стояли в черзі, яка, як Сергій каже, «потихонечку рухалася». До них підійшов досить добродушного вигляду казах.

«Він такий каже “ну, ось наша машина стоїть”, показує на мінівен приблизно такий самий, на якому ми приїхали. Він каже за 5 тис. рублів, привезу вас через кордон», – згадує Сергій.

Читайте також:  Україна не готова до членства в НАТО

Аспіранти вирішили йти пішки, а сам Сергій із іншими хлопцями стрибнув у мініавтобус.

«І ціна виявилася досить прийнятною. Я вважаю, що ця інвестиція була прямо однією з моїх найкращих у житті інвестицій, тому що мене реально з комфортом привезли, поставили ці два мої штампики», – каже він.

Між російським КПП та казахським КПП був ще кілометр і цей шлях після 30 кілометрів раніше подоланих здався Сергієві вічністю.

«Тобто, здавалося б, десь 30 кілометрів, там 31. А вже цей кілометр, напевно, виявився якийсь зайвий. Тобто мені здається, вічність», – згадує Сергій.

Просто подарував мені сімку

Сергій зазначає добродушність місцевого населення та їхнє бажання допомогти. Їхній водій казах довіз хлопців до самого Уральська, а також допоміг знайти машину двом дітям дістатися грузинського кордону.

«І він такий каже: “ось треба допомагати, хлопці, ми всі розуміємо, ви молодці.” І подарував мені сімку. І нам взагалі просто віддав сімки Білайн, з якою я й досі ходжу. Там сімки безкоштовно, звичайно, оформляють. Але просто як би мені не довелося йти до салону зв’язку. Я просто сімку активізував потім спокійно. І ось все я вже з інтернетом, з місцевими та на зв’язку. Дуже зручно. Гарний, добрий, дуже казах, коротший. Прям реально, дуже класно. Я йому дуже вдячний», – каже Сергій.

Після проходження кордону Сергій каже, що дуже приємно почуватися у безпеці. Після Уральська Сергій переїхав до Алмати, де зараз винаймає квартиру.

«Я чув якісь історії [про казахов] погані, але тільки з інтернету. Те, що я довкола себе бачив, тільки доброту, розуміння, прекрасне спілкування. Ну і я намагаюся відповідати тим же. І гостинно прийняли нас і допомагають, всіляко співчувають», – каже він, згадуючи, що коли в Уральську він тільки почав шукати, де поїсти, тут же підійшли місцеві і почали все показувати та допомагати.

Сам він каже, що він все одно перебуває у більш просто ситуації, ніж українці.

«Я в ситуації перебуваю більш простий, напевно, ніж це могло відбуватися з тими самими людьми з України, які тікають від смерті», підбиває підсумок Сергій.

.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я




Введіть символи зображені вище :