Про те, як пройшли вибори в Казахстані, і що очікує країну, далі говорили в Stratera Show на радіо «Голос Берліна».
У неділю відбулися чергові президентські вибори у Казахстані. Вони завершилися перемогою чинного президента Аскара Акаєва. Про те, як пройшли виборчі перегони, в ефірі Stratera Show на радіо «Голос Берліна» з Машею Майєрс та Дмитром Губіним розповів політолог Алішер Ільхамов.
Маша Майєрс: Скажіть, а який шлях пройшов Казахстан, якщо, починаючи з 22-го року, тобто тих протестів, тих збройних зіткнень, які ми спостерігали в республіці в січні цього року і, власне, досі, до цих виборів? Чи можна сказати, що Акаєв зміцнив свою владу та що градус автократичного режиму підвищився за ці місяці?
Алішер Ільхамов: Так, він зміцнив безумовно свою владу, свої позиції як президент. До того, як були б сумніви, наскільки він реальний президент із реальними повноваженнями, оскільки закулісну роль такого тіньового президента продовжував виконувати Назарбаєв. Хоча він як би не обіймав цю посаду, він поступився його Акаєву. Але з погляду автократії мало що в цьому плані змінилося. Просто Акаєв зміцнив свою особисту владу. Наразі він уже розглядається як реальний президент, глава держави.
Маша Майєрс: Я правильно розумію, що фактично він не має політичних опонентів, чи в країні немає політичної опозиції?
Алішер Ільхамов: Так. Тобто ці всі п’ять кандидатів, які суперничали з ними, з формальної точки зору, фактично нічого особливо не являли собою, як політичні постаті. Ще за Назарбаєва вся реальна опозиція була відсунута і перебуває на еміграції. Реальні опозиційні партії не функціонують у країні. А для таких виборів допускаються такі постаті, які якогось політичного значення не мають.
Але фактично, можна сказати, то були кишенькові кандидати. Тут нічого дивного немає. Така модель вона спостерігається на пострадянському просторі вже давно. Скажімо, в Узбекистані.
Маша Майєрс: Яка роль зараз відведена Назарбаєву та його прихильникам? Чи можна говорити, що Акаєв їх повністю відсунув?
Дмитро Губін: Так, тому що він думав, я маю на увазі Назарбаєва, себе вічним. Це навіть у законах відбито — довість його постів. Столиця в Нурсултан перейменована.
Алішер Ільхамов: Була спроба створити культ особистості Назарбаєва разом із його контролем над правоохоронними органами. Зараз він валить всю провину на Масімова, який очолював службу національної безпеки, яку він фактично контролював. Зараз він розглядає його як такого зрадника тільки тому, що тому не вдалося скинути Акаєва, який вирішив у якийсь момент, все-таки взяти контроль над владою у свої руки.
Маша Майєрс: Він сидить? Масімов – де він зараз?
Алішер Ільхамов: Він зараз під арештом, йому постійно продовжують терміни затримання, але суду поки що немає. Начебто планується суд. Але є питання та сумніви, чи буде якийсь відкритий суд, оскільки Масімов дуже багато знає. Якщо він усе це під час суду розповість, то це ще раз дискредитує Назарбаєва та взагалі всю політичну систему.
Маша Майєрс: Ще раз повертаючись до мого питання, чи можна казати, що Назарбаєв більше не при владі?
Алішер Ільхамов: Так. З культом особистості покінчено, з контролем над владними структурами покінчено. Але він ще зберігає певний контроль над певними активами. Тобто, реального якогось переділу контролю активів ще не спостерігається. Багато з цих активів перебувають за межами країни, і, мабуть, ще триває якийсь процес переговорів. Яку частину активів Акаєв зможе повернути до країни під свій контроль? Це питання ще чекає на своє вирішення. Але, мабуть, тривають закулісні переговори, як це реалізувати.
Маша Майєрс: А як би ви охарактеризували стосунки Акаєва з Назарбаєвим? Партнерські, дружні, сімейні, шантаж, угода?
Алішер Ільхамов: Противники. Акаєв був такою лялькою в руках Назарбаєва, який розраховував, що це становище ляльки збережеться. У мене немає таких даних про те, що вони мали якісь теплі стосунки. Просто з якихось причин він, мабуть, не розглядав його як серйозну фігуру і прорахувався. Але аналогічна ситуація, до речі, була і в Киргизстані, де попередній президент Атамбаєв також зробив ставку на Жеєнбекова. У результаті він опинився у в’язниці. У цьому випадку Назарбаєв поки що на волі, але він перебуває фактично під контролем чинного президента, який зараз консолідує владу у своїх руках.
Маша Майєрс: Це нагадує історію Володимира Путіна та Бориса Єльцина. Навіть, можливо, більшою мірою, ніж історія історія Киргизстану. Скажіть, а як ви можете охарактеризувати сьогодні відносини Акаєва та Путіна та взагалі Казахстану з Росією?
Алішер Ільхамов: У нього якоїсь особливої легітимності в очах суспільства практично не було. Тобто до нього ставилися скептично до січня цього року через ті причини, про які я вже сказав. Але він, мабуть, з того часу почав намагатися посилити свою легітимність. Бо без цього йому важко буде керувати країною.
Навіть у випадку з Путіним той теж намагається якось забезпечити свою політичну легітимність чи правову в очах суспільства. Ну, ось один із шляхів це ніби трохи дистанціюватися від Росії. Посилити критичне ставлення до того, що відбувається в Україні. Але до певних меж це, мабуть, робилося в основному для того, щоб здобути якусь популярність у країні, підтримку всередині країни, в якій дуже велика частина суспільства, особливо така просунута, ліберальна, вона налаштована дуже критично до того, що відбувається в Україною.
Маша Майєрс: Як ви оцінюєте, чи реальна підтримка така в країні? Ну, ось ці 80% ми розуміємо, там багато могли намалювати, але тим не менше.
Алішер Ільхамов: Розумієте, він уже ніби знайомий аудиторією з початку цього року, почав діяти як реальний президент, обіцяє реформи. Акаєв обіцяє, що далі за цей термін, на який зараз він обирається, він не піде. І що наступного року будуть парламентські вибори, де буде дано більше свободи для політичних партій. Що нібито можна буде зареєструвати нові партії. Звичайно, залишається побачити насправді, що станеться на практиці, але принаймні такі обіцянки модернізації, реформ вони діють певним чином на населення. Оскільки населення не бачить альтернатив, вони роблять ставку на того, хто їм знайомий, чиє правління буде більш передбачуваним.
Дмитро Губін: Коли я розмовляв у Казахстані з росіянами, я ловив у їхніх словах глибокий страх, навіть коли вони його ховали, що можуть повторитись події кінця 80-х, коли просто російських видавлювали з Казахстану. І тому, до речі, вони добре ставилися до Назарбаєва. Він казав — він гарант того, що росіян не чіпатимуть. І вони дуже боялися, що коли не буде Назарбаєва, ситуація кінця 80-х може повернутися. Що ви думаєте про можливість повторення?
Алішер Ільхамов: Я думаю, що він майже як Назарбаєв тут і в цьому плані мало що змінюється. Але ви знаєте, ще за Назарбаєва почався процес такого сильного віддалення в культурному плані від Росії. Наприклад, було ухвалено рішення про перехід на латиницю. Почалося зближення із Туреччиною. Казахстан грав активну роль створенні Організації тюркських держав. Ось цю ж лінію, продовжує зараз і Акаєв. Якихось тут нововведень особливих не бачу.
Дмитро Губін: Ви сказали, що Акаєв має намір проводити якісь реформи. А запит на які реформи всередині Казахстану найбільший сьогодні?
Алішер Ільхамов: Я думаю, що є очікування якоїсь демократизації, якихось реальних кроків у бік демократизації. За Назарбаєва все ж таки якісь реформи проводилися з лібералізації економіки. Це була, мабуть, одна з найліберальніших економік у Центральній Азії. Навіть ліберальніші, ніж, скажімо, в РФ. І за нього було прийнято закон про цивільну службу, тобто про адміністративну систему. Тобто з погляду розвитку бізнесу, приватного підприємництва, я думаю, що Казахстан був серед лідерів. І це породило певний клас, освічений, просунутий клас професіоналів бізнесменів, і вони, природно, виникають певному етапі запит те що, щоб мати більше права голосу.
Думаю, що Акаєв розуміє ці очікування і намагається робити якісь кроки, обіцяє просунутися далі лінією реформ, політичних реформ. Я не говорю про економічні, оскільки в економіці більш-менш ситуація є відносно благополучною. З погляду політичних реформ не дуже. Він робить такі обіцянки. Але ми ще маємо побачити, що насправді станеться.
