З початком російсько-української війни у світі посилилася увага до механізмів дій Кремля. Що ж таке путінізм і які його витоки?
Останні номери газет «Редакція Берлін» та «Нова газета» надійшли у продаж у вигляді здвоєного спільного номера. “Нова газета” тепер називається “Нова газета Європа”. Її редактор Кирило Мартинов 24 листопада був гостем Stratera Show на радіо «Голос Берліна» з Машею Майєрс та Дмитром Губіним. Розмова, зокрема, торкнулася теми російсько-української війни. Також говорили про путінізм та його походження.
Кирило Мартинов: Я згоден із цим формулюванням. Думаю, що одна з таких тактичних помилок багатьох спостерігачів з боку Європи, зокрема, полягає протягом цього року, що вони шукають деякі інтелектуальні витоки путінізму та війни. І мені здається, таємниця путінізму полягає в тому, що він не має інтелектуальних витоків.
Це гранично антиінтелектуальний рух, який побудований швидше на поєднанні образи такого бандитського досвіду з того, що ці люди, які зараз у Росії перебувають при владі, займалися на початку 90-х — наприкінці 80-х. Ну і, відповідно, з такого такого ідеї про те, що всіх можна купити. Це дуже проста думка, вона абсолютно характерна для Путіна та його оточення. Вони вважають, якщо хтось не хоче продаватися, це означає, що його вже хтось інший купив. І тоді цю людину чи цю структуру треба знищити.
Ось усі дискусії про те, що за цим стоїть бажання відтворити Російську імперію, Радянський Союз, мені здаються, надзвичайно великою безглуздою похвалою для того, що відбувається, бо мені здається горезвісна ліговська підворіття і принцип «бий першим» там набагато чіткіше помітний у всіх військових злочинах.
Дмитро Губін: А ви, перепрошую, повторюєте старий шаблон, що Путін хлопець з підворіття. А я знайомий з одним хлопцем із путінського двору. Він зараз працює програмістом в Америці. Ось якщо вірити йому, то тоді, коли Путін став президентом, його просили розповісти щось про Путіна. Він відповів — взагалі нічого сказати, крім однієї речі: Путін був єдиний, хто ніколи не бився, Він уникав усіх бійок.
Кирило Мартинов: А тут немає жодної суперечності. Подивіться на Дмитра Медведєва. Дмитро Медведєв також, очевидно, ніколи не бився, але тепер він б’ється.
Дмитро Губін: Трясе бубонцями на ковпаку.
Кирило Мартинов: Абсолютно вірно. Він б’ється у своїй голові принаймні з усім світом.
Ось, припустимо, ти жив у петербурзькому дворі, ніколи не бився, був не найлютішим, не найсильнішим, не найуспішнішим. А тепер ти можеш усім помститися взагалі за все, за всі образи, завдані тобі. Образи з моменту двору, з того, що ти носив валізу за Собчаком, що в тебе костюм був на два розміри більший, що ти невисокого зросту і що країна, якою ти керуєш, її не сприймають так само серйозно, як сприймали Радянський Союз. інше. Не обов’язково зводити все до якогось простого фрейдизму. Просто це цілий комплекс.
Але зрештою війна з чого? Що передувало війні? Довгий стіл із макаронами та дані французьких наших колег, які казали, що Путін годинами розповідав про образи. Це ж ми не придумали. Образи не особисто йому завдані. Образи, які, як він вважає, були завдані Росії з боку якогось Заходу. Я думаю, що це справді та причина.
Основний злочин, який відбувається на наших очах прямо зараз, — це, природно, спроба знищити енергетичну систему України для того, щоб усі замерзли взимку. І щоб Європа захлинулась у новому потоці біженців. І біженці у цій ситуації використовуються як знаряддя масового ураження. А це загалом злочин, який, з одного боку, не має прямих аналогів просто взагалі в новітній історії. Зрештою, коли нацисти атакували Польщу, вони хоча б не казали, що це робиться на благо поляків, бо, отже, їх треба звільнити від влади якихось лиходіїв, які їх обманювали.
І я думаю, що, на жаль, зараз, відштовхуючись від цього злочину, ми загалом приречені на деяке нескінченне повторення трагедій, які вже зараз відбуваються. Думка досить проста. Жодного покаяння за ці злочини, швидше за все, не буде.
