Скромний донер із тонко нарізаного м'яса, приготованого на вертикальному рожні, бере свій початок у Туреччині, але також популярний у Німеччині, куди його, само собою, завезли турецькі мігранти.
Туреччина проти Німеччини: ворожнеча через донер-кебаб
Між Туреччиною та Німеччиною розгорілася гостра суперечка з приводу того, що є донер-кебабом. При цьому Берлін заперечує спроб Туреччини надати цій культовій закусці захищений статус. Ворожнеча через донер-кебаб загрожує перерости у дипломатичний скандал.
У разі успіху заявка заборонить підприємствам у Європейському союзі використовувати назву «döner kebab», якщо вона не відповідає критеріям, що надасть йому такий самий захищений статус, як італійській моцареллі з буйволиного молока або іспанській шинці серрано.
У своїй заявці Удофед вихваляє походження денера за часів імперії Османа, посилаючись на рецепт, знайдений у рукописах, датованих 1546 роком.
Однак це викликало обурення в Німеччині, де денер став символом великої турецької громади країни, що походить від заробітчан, запрошених у рамках масштабної економічної програми у 1960-х та 1970-х роках.
Німецька столиця навіть стверджує, що денер-кебаб – «берлінський винахід». «Це сталося в Берліні: легенда свідчить, що Кадір Нурман був першим, хто поклав м'ясо в корж у 1972 році і винайшов версію донера, яка так улюблена в Німеччині»– йдеться на сайті міста.
«Донер належить Німеччині. Кожен повинен мати можливість самостійно вирішувати, як його готувати та їсти тут. Немає необхідності в будь-яких вказівках з Анкари»– Заявив міністр сільського господарства Джем Оздемір, батьки якого, до речі, емігрували із Туреччини.
«Змістовний аргумент»
Міністерство сільського господарства Німеччини сприйняло заявку Туреччини «зі подивом», повідомив представник агентства AFP. Представник комісії заявив, що якщо ця «неточна» та «суперечлива» пропозиція буде прийнята комісією, “економічні наслідки для німецького гастрономічного сектора будуть колосальними”.
Профспілка працівників готельного та ресторанного бізнесу DEHOGA також попередила про «відсутність ясності та прозорості», «труднощі з юридичними визначеннями» та «безліч майбутніх суперечок».
Уряд Німеччини заперечив заявку Туреччини незадовго до закінчення європейського крайнього терміну в середу.
У Берліні, де донер давно вже перевершив ковбасу як закуску швидкого приготування, Бірол Ягджі стурбований тим, що в турецькій версії донер готують лише з яловичини, баранини чи курки.
«Тут усе по-іншому. Традиційний рецепт передбачає використання телятини», – розповів агентству AFP шеф-кухар турецького ресторану в районі Кройцберг. Позаду нього на рожках блищать два шматки м'яса, один з яких, за іронією долі, зроблений з індички — птаха, — який також не буде дозволений згідно з новим визначенням. «Люди їдять донери у всьому світі. Туреччина не може просто диктувати іншим, що робити»– сказав 50-річний чоловік.
«Мої клієнти не захочуть їсти баранину. Має дуже специфічний смак»– сказав 39-річний Аріф Келес, власник кіоску з донерами, серед клієнтів якого є й національна збірна Німеччини з футболу. Келес також заявив, що він нізащо не змінить свою рецептуру. «Мої клієнти знають, що вони їдять, тому якщо якість на належному рівні, неважливо, як це назвати»– сказав він.
Денер дипломатія
За даними Асоціації виробників донера в Європі (ATDID), на Німеччину припадає дві третини продажів донера в ЄС, а обсяг ринку становить 2,4 млрд. євро (2,6 млрд. доларів США) на рік.
У квітні президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр навіть узяв Келеса з собою у візит до Туреччини як символ тісних зв'язків між двома країнами. Келес прибув на офіційний прийом, щоб подати свої товари, озброєний величезним рожном телятини, на превелику «цікавість» своїх гостей.
«У Туреччині денер їдять на тарілці. Я подав його по-берлінськи, на хлібі з соусом, і їм сподобалося»– розповів шеф-кухар, дідусь якого знову ж таки емігрував з Туреччини до Німеччини.
Проте, за словами представника Європейської комісії з питань сільського господарства Улофа Гілла, наразі Європейська комісія має вирішити, чи переможе різноманітність донерів.
За його словами, якщо заперечення проти турецької заявки буде визнано прийнятним, сторони матимуть максимум шість місяців для досягнення компромісу.
