Очікується, що навесні люнебурзькі солдати вирушать до Малі. Серед них є жінки. Підготовка до відрядження в зону кризи включає траурне фотографування та заповіт.
Перевірено страховку життя, зроблено фотографії на згадку – перед закордонним відрядженням старшого сержанта Рамона Ф. добре організовано. «Так, німецькі солдати пишуть заповіти перед відправкою до Малі» – підтверджує вона.
Солдати пишуть заповіти, бо ситуація може змінитися будь-якої миті
Небезпека була і буде реальною. «Ситуація могла змінитися будь-якої миті, і слід очікувати атаки», — повідомляє досвідчений боєць. Табір охоронявся, але при виїзді надвір потрібно особливо уважно стежити за вибоїнами — у них міни-пастки.
Німецькі солдати пишуть заповіти: у Малі життя проходить в ізоляції та поряд зі смертю
Контактів із збіднілим місцевим населенням було замало. Солдати жили у спартанських контейнерах. Здебільшого спілкувалися лише нігерійськими та шведськими військовослужбовцями.
«Цікаві регулярні зустрічі зі шведами. Вони набагато інтегрованіші, навіть приймають душ разом із чоловіками», — розповідає Рамона Ф., єдина жінка у своєму взводі з 20 осіб.
Під час місії вона продовжувала тренуватись. «Спорт, їжа та сон» були її буднями, поневіряння — частиною місії. Тим більше вона цінує своє комфортне життя вдома.
Жінки-військовослужбовці збройних сил з 2001 року
У контингенті Малі частка жінок становить 10%, що трохи нижче, ніж у середньому (13%). “Але з 16% серед офіцерів ми в хорошому становищі”, – говорить Рамона. «Хотілося б, щоби тут було більше жінок». З 2001 року жінки-солдати вітаються у збройних силах. Вони не прагнуть преференційного режиму. Жіночих груп немає, повідомляє Вівіан Т.: Це саме те, чого ми не хочемо. Я товариш, і я ніколи не мав відчуття, що до мене ставляться по-іншому».
Солдати пишуть заповіти: ретельна підготовка починається за кілька місяців
Зважаючи на політичні події в Малі, передислокація до країни залишається невизначеною до самого кінця. Але ретельна підготовка у будь-якому випадку починається за кілька місяців. Про всяк випадок робляться ще й жалобні фото – на гідну пам’ять, якщо що.
Рамона Ф. багато років відразу піднімала руку, коли справа доходила до відряджень за кордон. У цій місії вона каже, що «вже не така ейфорична, але обережніша».
.
