Ендотермія, або теплокровність, стала важливою еволюційною перевагою ссавців. Завдяки їй вони отримали можливість генерувати власне тепло всередині тіла та підтримувати майже постійну температуру незалежно від зовнішніх умов.
Вчені довгий час не могли встановити, коли тварини вперше набули такої властивості. Міжнародна група палеонтологів знайшла відповідь це питання, застосувавши незвичайний підхід. Вони проаналізували структуру скам’янілого внутрішнього вуха древніх ссавців.
Будова внутрішнього вуха дозволяє зрозуміти, як рухалася давня тварина. Але, вивчивши його біомеханіку, вчені визначили – воно також ефективне визначення температури тіла.
Дослідження показало, що за підвищеної температури рідина в організмі змінює консистенцію, стаючи менш в’язкою. У тварин із стійко високою температурою слухові проходи мали змінити форму, щоб пристосуватися до нових властивостей.
Вчені досліджували скам’янілості 56 вимерлих видів предків ссавців і виявили, що вони мали характерні для теплокровності ознаки: зменшені канали і вужчі протоки. Вони вказували на підвищення температури тіла на 5-9 градусів.
Результати наукової роботи показали, що ендотермія розвинулася у предків ссавців 233 мільйони років тому. Для цього знадобився всього мільйон років – дуже короткий термін за мірками еволюції. Вчені зазначили, що на той час клімат планети швидко остигав, і теплокровність могла стати ключовою перевагою для виживання.
Раніше стало відомо, що більшість динозаврів також були теплокровними. Це стосувалося як хижаків, і гігантських травоїдних.
