Пандемія, війна у Європі, подорожчання енергоресурсів. Про те, коли закінчиться ця криза і про причини російсько-української війни, розповів політолог Дмитро Стратієвський.
Економічна та політична криза у світі триває вже кілька років. Велику роль у цьому відіграла пандемія коронавірусу, а війна, розв’язана Кремлем в Україні, посилила негативний ефект. Про кризу та її наслідки з ведучими Stratera Show на радіо «Голос Берліна» Машею Майєрс та Дмитром Губіним поговорив директор Берлінського центру вивчення Східної Європи, політолог Дмитро Стратієвський.
Маша Майєрс: А він, я перепрошую, почався саме з початком війни чи трохи раніше на Сході?
Дмитро Стратієвський: З початком війни він максимально оголив усе. Тому що раніше він, звичайно ж, був присутнім, але в будь-якому разі відкрита агресія, війна, кровопролиття — це зовсім інший рівень. Все-таки більшість аналітиків, як на Заході, так і у Східній Європі, не очікували від Путіна такого кроку. Це справді риса, якою він переступив. Тому все-таки та криза, яка була до, вона незрівнянна з кризою, яку ми маємо зараз.
Причини війни
Дмитро Губін: Я спробував скласти таку синтетичну концепцію, яку поділяють багато ваших колег. Вона складається із чотирьох пунктів, за великим рахунком. Перше: хоча Путін розпочав війну, не пояснюючи її цілей та завдань, з повною відсутністю виразної публічної ідеології, це війна не Путіна, це консенсус того, що можна назвати новою путінською аристократією. Друге: замість бліцкригу, на який він розраховував, він отримав досить сильно, говорячи низькою мовою сусалам. Третє: тому він здати, як і тролейбус, не може, як у тролейбуса, у нього немає заднього ходу. І вийти з цієї ситуації, подавши назад, може тільки вперед ногами. Четверте: Путін зараз у безвиході, з якого він гарячково шукає виходу за допомогою масового застосування дронів, знищенням громадянської інфраструктури, тим, що називається новим словом «урбаніцид». Тобто знищення системи життєзабезпечення міст тощо. Ось чотири пункти, наскільки вони відповідають вашим поглядам, вашим уявленням, вашій концепції?
Дмитро Стратієвський: Так, звичайно, вони дуже популярні. Тут важко щось заперечити. Але для мене особисто є багато загадок і багато питань, особливо, що стосується бліцкригу. Так, це вже така усталена концепція, яка фактично стала аксіомою. Путін розраховував за три дні взяти Київ, усунути так чи інакше Зеленського, або змусити його бігти та інсценувати якийсь проросійський уряд. Але для мене, чесно кажучи, це велика загадка, бо навіть перебуваючи в повному інформаційному міхурі, навряд чи можна було розраховувати з тим військовим контингентом, підкорити сорокомільйонну країну і здобути перемогу над армією, яка вже вісім років веде війну, тобто ЗСУ. Тому тут залишається ще багато запитань.
Тут справді вкрай, на мій погляд, багатошарова ситуація. Щодо Путіна, то зробивши анексію на папері чотирьох українських територій, він фактично спалив за собою всі мости. Тут уже не тільки війна Путіна, це справді війна фактично всього путінізму та системи путінської моделі за виживання.
Маша Майєрс: А навіщо так сильно підвищив ставки? Загалом, у чому був сенс цього загострення? Хто його чіпав на момент січня-лютого 22 роки? Хто йому заважав, які основи НАТО? Яке членство України хоч у НАТО, хоч у Євросоюзі, хоч де б там не було?
Дмитро Стратієвський: Ну тут про бази НАТО говорити, звичайно, смішно, тому що всі російські колеги політологи, з якими я розмовляв станом на січень 22 роки, коли ще такі контакти були можливі, вони в унісон говорили про те, що в Кремлі не розглядається перспектива вступу України в НАТО найближчим часом, навіть у середньостроковій перспективі. Так, їм це було відомо.
Я думаю, що в якійсь мірі відбулося випалювання системи як такої. Тобто мобілізаційна модель, яку практикує Путін, вона завжди будується на тому, що постійно підкидають дрова в багаття. Був Крим, потім була Сирія. Зараз уже, мабуть, на той момент політична путінська система підійшла до такої межі, що необхідно було якесь велике загострення для консолідації населення всередині. Ми зараз уже, звичайно, заднім числом можемо побудувати дуже багато паралелей, зокрема форсоване путінське обнулення, передачу влади та зміну Конституції. Тобто все це, мабуть, так чи інакше підгадувало концепцію майбутнього нападу на Україну.
Маша Майєрс: Тобто це було дуже заздалегідь сплановано?
Дмитро Стратієвський: Навіть із військової точки зору це сім-вісім місяців, як зараз кажуть, підготовки. Американці попереджали, але, за словами української сторони, за словами Зеленського, це були не конкретні попередження. На жаль, сам не вірив.