На питання про те, що покращилося в Німеччині з того часу, він вказав на свою власну кар’єру.
Джем Оздемір згадав підпал у Золінгені
Підпал у Золінгені 30 років тому з п’ятьма загиблими став, за описом федерального міністра сільського господарства Джема Оздеміра («Зелені»), глибоким розривом у співіснуванні, а також глибоко стурбував його сім’ю. «Це був великий перелом, бо це була не перша жахлива подія такого роду. До цього вже було багато нападів правих радикалів, наприклад, у Хойєрсверді, Ліхтенхагені, Мельні та, нарешті, у Золінгені», – сказав Оздемір в інтерв’ю газеті Neue Osnabrücker Zeitung (четвер), відповідаючи на запитання, наскільки напад із підпалом у Золінгені змінив тур громаду у Німеччині.
29 травня 1993 року праві екстремісти підпалили будинок сім’ї у Золінгені. Внаслідок расистського підпалу подружжя Генч втратило двох дочок, двох онучок та племінницю. 17 членів сім’ї отримали серйозні поранення.
Сьогодні у політиці мігранти змінилося багато чого
«Після цього мої батьки хотіли, щоб я тримався у тіні на публіці, щоб самому не стати мішенню. Вони думали про те, щоб купити мотузяні сходи», – розповідає Оздемір, додаючи: «Мій батько завжди перевіряв, чи вогнегасник працює. Це були умови, які ви навіть не можете собі уявити». За його словами, ланцюжки вогнів після нападу були «неймовірно важливими як сигнал про те, що в Німеччині є явна більшість, яка засуджує це. Воно не чекає, поки тодішній федеральний уряд прокинеться і вживе заходів».
Відповідаючи на запитання про те, що покращилось у Німеччині з того часу, політик «зелених» вказав на свою власну кар’єру. “Наприклад, перед вами федеральний міністр продовольства та сільського господарства Федеративної Республіки Німеччина, предки якого не билися з римлянами в битві при Тевтобурзькому лісі, а прийшли звідкись ще”, – сказав Оздемір. Сьогодні у політиці мігранти вже не роблять міграційну політику, а займаються кліматичною політикою, соціальною політикою чи навіть продовольством та сільським господарством, а політики без міграційного минулого займаються питаннями міграції. Це саме те, що мене завжди турбувало. Більшість мігрантів дуже довіряють верховенству закону і знають, що більшість у цій країні не має нічого спільного із правим радикалізмом», – пояснив він.