Вчені з Інституту еволюційної антропології Товариства Макса Планка встановили причину смерті людини, яка жила на території сучасного Марокко 100 тисяч років тому. Дослідження показало, що перед смертю він був знерухомлений і страждав від майже повної втрати слуху.
Останки людини було знайдено в печері Дар-ес-Солтан-II (неподалік міста Рабат) у 1975 році. Палеонтологи встановили, що індивід досягнув зрілого віку. На його черепі помітили деякі неандертальські риси – можливо, популяції Homo sapiens та неандертальців на той час активно схрещувалися.
В рамках нового дослідження вчені провели черепу мікрокомп’ютерну томографію. Результати показали, що півкружні канали частково окостеніли, чого не мало бути. Ці канали відповідають за збереження рівноваги при зміні положення голови та тіла.
Вчені поставили людині з палеоліту діагноз: labyrinthitis ossificans (осифікуючий лабіринтит). Вони зазначили, що чоловік мав страждати від запаморочення, втрати рівноваги та глухоти.
Причиною патології могла стати хронічна інфекція. Симптоми швидко прогресували – чоловік, ймовірно, помер за кілька місяців після початку хвороби. При цьому в останні тижні він уже не міг самостійно добувати собі їжу і потребував догляду, який, на думку дослідників, забезпечували його одноплемінники.
Автори наукової роботи наголосили, що схожа патологія спостерігалася у стародавнього гомініду, чиї останки знайшли у Судані у 1920-х роках.
