Україна успішно продовжує розпочатий наприкінці серпня контрнаступ. І це головний підсумок до двохсот дня війни, стверджує військовий експерт Олег Жданов.
«Якщо на сто днів війни ми говорили, що ми зупинили, гальмували, ми навіть застосували такий термін «ми гальмували» російську армію на сто днів війни, то на двісті днів війни ми починаємо перехоплювати стратегічну ініціативу на лінії фронту… Контрнаступ буде у нас стрибкоподібним . Тобто, в міру накопичення сил і коштів і в міру обчислення слабких місць в обороні російських військ, ми будемо здійснювати такі ривки зі звільнення нашої території», – каже військовий експерт.
Один за одним ЗСУ звільняють міста Харківської області. Тепер війська просуваються північ. До виходу на державний кордон залишається 50 кілометрів, повідомив у своєму телеграм-каналі головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Напередодні український прапор підняли над Куп’янськом. Загалом від 24 лютого Україна звільнила понад тисячу населених пунктів.
Зараз Україна має бути на чеку по всій прикордонній території з Росією та Білоруссю. Крім цього, українська армія змушена обороняти узбережжя та територію, що межує з Придністров’ям.
Літня кампанія позиційної війни дала свої результати. Позиційна війна була спрямована на виснаження російської армії. Ми їх виснажили. Сьогодні втрати російської армії набагато перевищують поповнення резервів і угруповання починає поступово зменшуватися. Навіть цей третій резервний корпус не рятує положення», – каже Олег Жданов.
Наступ російських військ наразі триває на Донбасі. Тут ситуація, як і раніше, залишається важкою. Обстріл не припиняється ні вдень, ні вночі.
«У Донецькому регіоні усі зміцнення, вся лінія фронту не змінюються протягом кількох місяців. Найбільша загроза залишається на Бахмутському напрямі, Авдіївське спрямування. На Лиманському напрямі тривають періодичні обстріли. Будь-які дії, які не намагався б робити ворог, не мають успіху і він відходить на попередні позиції», – описує ситуацію голова донецької ОВА Павло Кириленко.
Повне звільнення Донецька чи Луганська наблизить перемогу України, вважає радник глави офісу президента Михайло Подоляк.
«Ось у цей момент, власне, все закінчиться. Ми зможемо вже чітко математично прогнозувати, коли війна закінчиться. Це питання навіть не Криму, а питання Луганська та Донецька. Це надзвичайно важливо, бо навколо цих двох міст і побудовано всю цю риторику дивних суб’єктів з РФ, які розповідають про якусь бомбардування Донбасу».
Щодо Криму, який Росія окупувала ще у 2014-му році, то тут теж ведуться дії щодо його звільнення. Удар ЗСУ з військового аеродрому в Новофедорівці – частина цього плану.
«Тепер у Криму всі побачили, що окрім риторики про те, що суверенітет України над Кримом буде відновлено, українська держава має реальні можливості, щоб звільнити Крим», – вважає голова меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Розпочавши контрнаступ на півдні, Україна вже не зупиниться, вважає Рефат Чубаров.
«Звільнення окупованої частини Запорізької області та Херсонської області стане найважчою поразкою для Росії. І, звичайно, ця поразка призведе до багатьох глибинних процесів в оточенні Путіна, у вищому військово-політичному керівництві Росії. І ось ці потрясіння, зміни призведуть до того, що Росія просто покине Крим».
Багато в чому успіху української армії сприятиме і озброєння. Безумовно, ті результати, які має контрнаступ зараз, стали можливими завдяки зброї, яку Україна отримала від країн-союзників.
«Реактивні системи залпового вогню HIMARS, високоточні снаряди Excalibur, високоточні ракети AGM-88 HARM – всі вони впливають на хід бойових дій, знищуючи російські системи ППО, склади, техніку і так далі», – говорить аналітик Conflict Intelligence Team Кірілл.
При цьому нестача техніки все одно відчувається, вважає Кирило Михайлов.
«Одна з серйозних речей, у яких зараз є нестача, це саме броньовані бойові машини, артилерія, а також такі базові речі як вантажівки, просто автомобілі – засіб мобільності піхоти, як це називається на Заході».
Великою мірою Україні допомогло б закриття неба. Київ закликав НАТО на початку війни вдатися до цього кроку. Однак це означало б участь альянсу у війні. Рішення повисло у повітрі, як і прийняття України до НАТО.
