Оперативна та якісна діагностика — основа ефективного лікування. Саме тому в сучасній медицині рентген-апарати стали незамінним обладнанням у кожному лікувально-діагностичному центрі.
Керівники медичних установ часто постають перед непростим вибором: який саме рентгенівський апарат вибрати серед безлічі моделей на ринку? Які характеристики враховувати, щоб інвестиція була виправданою, а функціонал — справді корисним? Чи залежить якість знімків від вартості обладнання? Чи варто вибирати сучасні цифрові рішення замість застарілих плівкових систем?
У цій статті розглянемо основні типи рентгенівських апаратів, їхні переваги, технічні параметри та інші важливі аспекти, які допоможуть віднайти зважене рішення під час покупки.
Якими бувають рентген-установки
Залежно від умов експлуатації, рентгенівські апарати поділяються на стаціонарні та пересувні (їх ще називають палатними). Крім того, є вузькоспеціалізовані моделі:
- С-дуги, що застосовуються в операційних;
- ангіографічні установки;
- мамографи;
- дентальні рентгени для стоматології.
Існують і портативні апарати, які використовуються у машинах швидкої допомоги або вдома.
Палатні рентгени зазвичай мають потужність 12,5–32 кВт і використовуються безпосередньо біля ліжка пацієнта. Якщо в медичному центрі є обмеження щодо встановлення стаціонарної системи, можливе використання потужнішого пересувного апарата (32 кВт) навіть у рентген-кабінеті.
Конструктивні рішення
Стаціонарні системи можуть бути:
- на два робочі місця (стіл + стійка);
- на три робочі місця (наприклад, з телеуправлінням);
- типу U-arm («коромисло»).
Найпоширеніший варіант — класичні рентген-апарати на два робочі місця. В їхній комплектації: трубка (з підлоговим або стельовим кріпленням), стіл для знімків у положенні лежачи, вертикальна стійка для знімків стоячи чи сидячи, генератор.
Телекеровані столи — найдорожчий тип. Вони поєднують функції рентгеноскопії та рентгенографії.
U-arm — це компактна установка з обертовим штативом і рентген-прозорим столом-каталкою. Такий формат підходить для невеликих приміщень.
Що враховувати під час вибору
Насамперед необхідно звернути увагу на:
- Потужність генератора. Чим вища потужність, тим менший час експозиції та менше променеве навантаження на пацієнта. Стандарт для стаціонарних систем — 40–80 кВт, а найпопулярніші — 50 кВт. Потужність має відповідати характеристикам рентгенівської трубки.
- Тип генератора. Бажано вибирати апарат із високочастотним генератором — він забезпечує стабільну напругу, зменшує дозу опромінення і продовжує ресурс трубки.
- Параметри рентгенівської трубки. Розмір фокусної плями впливає на чіткість зображення: що вона менша, то вище деталізація. Однак менший фокус — це також нижча допустима потужність. Важлива і теплоємність анода: вона визначає, скільки знімків можна зробити без перегрівання трубки.
- Стіл для знімків. Звертайте увагу на максимальне навантаження: хороший показник — від 200 кг. Деякі столи мають опцію вертикального переміщення поверхні — це зручно для пацієнтів з обмеженою мобільністю.
Також необхідно врахувати тип кріплення трубки. Загалом є два варіанти: стельове та підлогове. Стельове зручніше в роботі та краще для великих обсягів досліджень, але дорожче й потребує відповідного приміщення. Підлогове простіше у встановленні, підходить для більшості приватних клінік. Якщо потік пацієнтів великий, варто вибирати модель із посиленим штативом.
