У пацієнтів похилого віку кістки часто стають крихкими. Тому металеві пластини та гвинти тримаються погано. Більше того, при остеопорозі гвинти можна навіть втиснути в кістку без попереднього свердління. В результаті зростає ризик повторної операції, а це особливо важко для людей із хронічними захворюваннями.
Як лікарі стабілізують кістки сьогодні
Лікарі використовують різні рішення, щоб зміцнити ослаблені ділянки. Наприклад, кутово-стабільні металеві пластини створюють міцну конструкцію, оскільки гвинти фіксуються у пластині під певним кутом. Крім того, цей метод знижує тиск на кістку.
Також застосовується кістковий цемент. Він посилює структуру зсередини та допомагає надійно закріплювати імплантати в області великих суглобів. Останніми роками до нього додалися нові розробки — біоцементи.
Біоцементи виробляють на основі сполук кальційфосфату. Саме тому організм сприймає їх як природніший матеріал. Зокрема, вони викликають менше запалень і можуть поступово замінюватись справжньою кістковою тканиною. Матеріал розсмоктується сам, а кістка відновлюється природним чином.
Як пластик допомагає зміцнювати кістки
Близько 15 років тому в медицині з’явилися імплантати із пластику, які твердіють під впливом спеціального світла. Завдяки цьому пацієнти вже незабаром після операції можуть знову навантажувати пошкоджену ділянку.
Доктор Стефан Шмідт із клініки Гельзенкірхена зазначає, що такі технології дозволяють швидше повернути людині рухливість. Хірурги створюють у кістки невелику порожнину, поміщають у неї трубчастий імплантат та заповнюють його рідким пластиком. Матеріал розширюється та щільно прилягає до внутрішньої стінки.
Після заповнення імплантату через нього пропускають синє світло завдовжки хвилі близько 400 нанометрів. Ця енергія запускає хімічну реакцію і пластик стає твердим за лічені хвилини. Таким чином кістки формується міцний стрижень, який забезпечує стійкість перелому. Імплантат зазвичай залишається в організмі назавжди.
Кому підходить метод
Метод перш за все розроблений для людей з остеопорозом та онкологічними захворюваннями, при яких кістки втрачають міцність. Крім того, технологія підходить для простих переломів, але не використовується при багатьох пошкодженнях. “Головне – правильно вибрати пацієнтів ще до операції”– Наголошує доктор Шмідт.
Наразі метод схвалений лише для лікування переломів рук та кистей. Проте вже подано запит на розширення застосування.
Ризики та обмеження методу
Незважаючи на переваги, технологія має свої межі. Зокрема, як за будь-якої операції, існує ризик пошкодження судин і нервів, і навіть ймовірність інфекції. Крім того, у методу поки що мало довгострокових даних. Наприклад, у дослідженні з’ясувалося, що 7 із 79 пацієнтів протягом року після операції вимагали повторного втручання через поломку імплантату.
Проте світлополімерна технологія розширює можливості лікування, особливо коли важливо забезпечити швидку рухливість після операції.
