В уряді Німеччини ведуться дебати про нову стратегію щодо Китаю. Друга за величиною економіка у світі піддається критиці на Заході за порушення прав людини, шаблевидність щодо Тайваню та грубі зовнішньополітичні виступи. Міністр економіки Роберт Хабек («зелені») дав зрозуміти, що слід уникати односторонньої залежності, наприклад, від важливих сировинних ресурсів, розширювати маршрути постачання та відкривати нові ринки за межами Китаю. Консервативне крило СДПН, навпаки, застерігало від «антикитайської» стратегії.
У 2019 році BDI провела репозиціонування щодо Китаю. У програмному документі йшлося про «системну конкуренцію» між моделлю ліберальної, відкритої та соціальної ринкової економіки та китайською економікою з домінуванням держави. У новому дослідженні йдеться про посилення “системного суперництва”. Він підготовлений Фондом Бертельсмана, Інститутом німецького бізнесу, Китайським інститутом Merics та BDI.
Рамкові умови для німецьких компаній змінились
За останнє десятиліття Китай став набагато важливішим для німецьких компаній як місце для інвестицій та виробництва. Проте економічної залежності від прямих інвестицій у Китай не існує, кажуть вони. Згідно з дослідженням, у 2020 році на Китай припадатиме лише трохи менше 7 відсотків німецьких прямих інвестицій за кордоном. Порівняно з ЄС та Великобританією з 34 відсотками та США з 27 відсотками, значення Китаю як місця інвестицій для німецьких компаній є значно нижчим.
Згідно з аналізом, у період з 2017 по 2021 рік від інвестицій німецьких компаній у Китаї до Німеччини повертався прибуток у розмірі від семи до одинадцяти мільярдів євро на рік. Таким чином, Китай продовжує відігравати підлеглу роль для німецької економіки порівняно з ЄС. З макроекономічної точки зору, прибуток, що отримується від Китаю, не створює критичної залежності.
Китай залишається важливим місцем інвестицій для німецьких компаній – однак рамкові умови для німецьких компаній значно змінилися за президента Сі Цзіньпіна. Китай має на меті довгострокову мету економічної політики – стати провідною промисловою та технологічною країною світу до 2049 року, йдеться в дослідженні. «Для цього необхідно зменшити залежність Китаю від іноземних та, зокрема, західних технологій. У свою чергу, світова економіка має стати більш залежною від китайських технологій та китайського ринку збуту».
Китай – найважливіший торговий партнер Німеччини
Конкретні заходи та підходи для цього включають цільові придбання за кордоном, незалежніші інновації китайських компаній – але також і більше місцевого виробництва та досліджень та розробок іноземних компаній у Китаї. Це має бути досягнуто за допомогою «поєднання стимулів, вимог локалізації та політичного тиску», йдеться у доповіді.
Результати нерепрезентативного опитування трьох десятків великих компаній, що мають відношення до Китаю, показують, що більшість бажає замінити експорт з Німеччини місцевим виробництвом до 2030 року. Китай також має дедалі більше використовуватися як місце проведення досліджень та для експорту до сусідніх країн.
У майбутньому значення Китаю як “драйвера зростання” для німецького експорту може знизитися. Однак експорт з Німеччини до Китаю дуже позитивно впливає на Німеччину як місце ведення бізнесу, наприклад, у вигляді робочих місць. Відповідно до аналізу Інституту німецької економіки, у 2018 році близько 2,7% загальної економічної доданої вартості Німеччини та 2,4% загальної зайнятості прямо чи опосередковано залежали від експорту до Китаю – на цей час цей показник, ймовірно, становитиме близько 3%.
За даними Федерального статистичного управління, минулого року Китай знову став найважливішим торговим партнером Німеччини. Однак, у той час як вартість товарів, що імпортуються з Китаю, зросла на 33,6 відсотка до 191,1 мільярда євро в порівнянні з попереднім роком, вартість експортованих до Китаю товарів зросла всього на 3 відсотки до 106,8 мільярда євро. Це спричинило рекордний дефіцит торговельного балансу у розмірі 84,3 млрд. євро. Більша частина німецького експорту в 2022 році прямувала до Сполучених Штатів, за ними слідували Франція та Нідерланди, а потім Китай.
