Ці 5 ознак видають оточуючим вашу низьку самооцінку

35

Самоповага — це не лише те, як ми ставимося до себе, а й те, що є основою ставлення до нас оточуючих. Тому, хто не поважає себе, часто не щастить. З цього невдачі можна визначити, що час зайнятися відновленням самооцінки.

Ми настільки зайняті щоденними справами, що часто нам навіть ніколи розмірковувати про наші потреби. І даремно, адже почуття власної гідності та чіткі особисті межі визначають стосунки зі світом. Від ступеня самоповаги залежить багато чого. Які ознаки свідчать, що його недостатньо?

Порівняння себе з іншими

Обов’язково не на свою користь. «В інших виходить краще, ніж у мене», «вона, звісно, ​​зможе», «з такою фігурою/зовнішністю/освітою, як у неї…» — і так далі і так далі. Якщо помічаєте за собою подібні думки або репліки, варто подумати над тим, щоб пропрацювати їх з фахівцем. Постійне порівняння з іншими — найпоширеніша проблема з дитинства. Нас порівнюють із тією самою «дочкою маминої подруги», а потім ми вже й самі не можемо зупинитися. Звичайно, не варто звинувачувати батьків і перекладати на них ваші неуспіхи. Вони робили це спеціально, вважаючи, що це непоганий спосіб мотивації. Але ви виросли і можете самі контролювати своє життя та думки — подумайте, чи потрібна вам ця нескінченна гонка з усіма людьми на світі, без фінішу та призу наприкінці? Можливо, краще сфокусуватися на собі та стежити за тим, щоб ви росли, розвивалися та покращували своє життя, порівнюючи себе максимум із собою з минулого? І то лише для того, щоб фіксувати прогрес та правильність шляху.

Готовність побути жилеткою та плечем

Готовність побути жилеткою і плечем, у яке можна виплакатися, — неочевидна, проте пряма ознака заниженої самооцінки. Його стимул криється в бажанні догодити, адже тоді вас точно полюблять (до речі, це помилковий причинно-наслідковий зв’язок, тож далеко не факт). І неважливо, що ви вже биту годину сидите в кафе з подругою, обговорюючи її чергові невдачі з бойфрендом, витрачаєте час на чужі проблеми на шкоду своєму ментальному здоров’ю.

Читайте також:  6 секретів міцного шлюбу

Зрозуміло, не варто кидатися в крайнощі та ігнорувати проблеми близьких людей — підтримати, підбадьорити та обійняти дорогу людину іноді й справді необхідно. Але брати на себе роль контейнера для чужого скиглі на постійній основі точно не варто. Нічого корисного ця роль не приносить, після таких розмов вам стає сумно і не по собі (помічали?), і ви відчуваєте інтуїтивно, що вас просто використовують. Ви можете навіть почати відчувати неприязнь. Але не варто звинувачувати та соромити себе за ці емоції. Якщо ви навчитеся вибудовувати особисті межі, то це сприятливо позначиться на ваших взаєминах, ви перестанете відчувати дискомфорт та спустошення після спілкування. І крім того, скіл установки кордонів підвищить вашу самооцінку.

Важко висловити свою думку

Стандартна проблема. Людина із заниженою самооцінкою боїться бути помітною та виділятися, тому відстояти свою точку зору їй буває важко. З такою проблемою дуже складно, скажімо, захищати проект, домовлятися з партнерами, обґрунтовувати необхідність підвищення та аргументувати надбавку до окладу. Більше того, навіть у компанії друзів ви відчуваєте затисненість і скоріше промовчите, коли справа заходить про обговорення нового фільму чи іншого гучного інфоприводу — особливо, коли ваша думка не збігається з ідеями більшості. У таких ситуаціях ви стаєте в позицію «хочу-не можна», придушуєте своє «Я» і витрачаєте купу енергії. А потім ще й сердитесь на себе за те, що не висловилися, прокручуючи в голові різні ситуації.

Не хвилюйтесь, не все втрачено — просто дозвольте собі говорити. Необов’язково одразу, скрізь і багато — можете почати з кількох слів у ситуації, в якій раніше б промовчали. Ви будете приємно здивовані, виявивши, що жодної негативної реакції не буде — а хтось, навпаки, підтримає вашу ідею, розвине тему і зацікавиться вами як особистістю ще більше.

Читайте також:  Як допомогти дозріти фруктам та овочам, щоб вони були соковитими та стиглими?

Самокопання

«Треба було тоді, років 10 тому, по-іншому відповісти», — постійно думає людина із заниженою самооцінкою, постійно прокручуючи в голові неприємні ситуації з минулого. У діалогах цей потяг до самокопання може з’являтися у вигляді фраз: «От якби тоді я зробила так, то…». На жаль, це також ознаки низької самооцінки — ви знову лаєте себе, свою попередню версію.

Думати про минуле нормально. Його можна аналізувати, робити висновки, але тягнути його за собою, як стара валіза без ручки, ні в якому разі не можна. Якщо ви зациклені на своїх невдачах, особливо на тих, чий термін придатності давно минув, вам буде складно знайти себе в теперішньому, а тим більше у майбутньому.

А що інші подумають?

“А що про мене люди подумають?” та інші думки, які гальмують наше життя. Невпевнена в собі людина поводиться так, як це вигідно іншим, вона не задовольняє свої бажання і від цього залишається нещасною. Він може жити так десятиліттями, перебуваючи на зненавидженій роботі, у відносинах, що зжили себе, з друзями, з якими вже розійшлися цінності.

Але знаєте, що? Всім насправді байдуже. Людям властиво думати про себе більше, ніж про вас чи про когось ще. Так що просто розслабтеся.

Якщо ви дізналися себе в цих ознаках, то саме час задуматися про роботу над собою та своєю самооцінкою. Коли ваша думка про себе зміниться, ви помітите, що і життя якісно стає кращим.

.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я