Новий уряд Італії, попри побоювання, що висловлюються ЗМІ перед виборами, практично не змінив позицію щодо допомоги Україні.
Наприкінці жовтня було сформовано новий уряд Італії. Від прем’єр-міністра Джорджі Мелоні чекали на ультраправі рішення та розворот у бік Путіна, як же сталося насправді і яку зовнішню політику веде новий уряд, розповів журналіст Андрій Мальгін в ефірі Stratera Show на радіо «Голос Берліна» з Машею Майєрс та Дмитром Губіним.
По-перше, я хочу одразу сказати, що цей уряд не можна назвати ультраправим або мало не фашистським, як його називали в міжнародній пресі. Це все-таки радше правоцентристський уряд. Це видно і за складом учасників, і за складом коаліції, і за складом набору документів, які вони зараз починають уже приймати.
Те, що уряд більш правий, це швидше відбиватиметься на внутрішньому порядку італійському. Що стосується зовнішнього порядку денного і, зокрема, ставлення до війни, України, Росії, то нинішня прем’єр Джорджа Мелоні ще на етапі передвиборчої кампанії, потім прямо в день виборів і весь цей час після виборів повторює, що зовнішня політика Італії щодо України та Росії не зміниться взагалі.
І ось, до речі, днями вона має приїхати до Києва, судячи з італійських джерел. Я в цьому не впевнений, але вона приїде з великим пакетом військової допомоги, який уже ухвалено. Це шостий італійський пакет, там будуть дуже серйозні засоби ППО, ракети до цих засобів ППО. Частина цих ракет це буде спільно італійсько-французька така акція це ракети, які називаються SAP. Але крім того, будуть і старі зенітно-ракетні комплекси, яких дуже багато накопичилося в Італії, які вже зняті з озброєння, склади буквально ними забиті. І чому б не віддати їх Україні? Тим більше, що Італія вже протягом шести тижнів навчала українців працювати на них.
Тож буде дуже великий пакет допомоги. Треба сказати, що цей пакет він ніби йде на гроші, виділені ще попереднім урядом Маріо Драгі. І зараз уже постає питання про те, що виділити на 2023 рік. І тут була деяка проблема, бо закон про виділення цих чималих коштів мають підписати три міністри. Це міністр оборони, міністр закордонних справ, міністр фінансів, а всі три міністри належать до різних партій. Оскільки уряд коаліційний у кожної партії якийсь може бути свій погляд, кожен хоче виторгувати собі щось ще.
Але я мушу сказати, що пакет уже підписаний. З військовою підтримкою України тут усе гаразд. Усі ці перешкоди, куди так сподівалися у Росії, вони вже подолано. Інша річ — це питання санкцій проти Росії.
Зрозуміло, Італія сама не може зняти якихось санкцій, які вже ухвалено Євросоюзом, але під час обговорення чергових пакетів слово Італії буде досить вагомим. Але щодо цього зовсім недавно, минулої середи, тиждень тому, прем’єр-міністр нова вже висловилася. Її розкритикували за те, що вона підтримує санкційний режим і навіть вважає, що його треба посилювати.
Критики кажуть, що це шкодить економіці Італії. І, зокрема, про це говорив її перший віце-прем’єр, відомий усім Маттео Сальвіні, який загалом ходив тут у футболці із зображенням Путіна, їздив до Криму після анексії. І ось зараз він знову заспівав цю пісню, що це шкодить економіці. На що Мелоні вже готова була відповісти. Вона навела безліч цифр про те, що санкції зовсім не шкодять Італії і сказала про те, що ми не можемо руйнувати європейську єдність заради ось цих висловлювань Сальвіні. Зокрема прем’єр сказала, що лише 1% зовнішньої торгівлі Італії припадає на Росію 1%.
Але крім того, Мелоні у всіх цих питаннях має вирішальний голос як прем’єр. Тому, вже вирішивши питання військової допомоги Україні, я думаю, буде вирішено і питання участі Італії в усіх голосуваннях щодо російських санкцій нових. А знімати Італія їх не буде і не може і не має права знімати якісь із європейських санкцій.
Маша Майєрс: Скажіть, а ці дії уряду вони підтримуються в суспільстві?
Андрій Мальгін: Консенсусу щодо тих рішень, які приймаються в Італії, немає взагалі ні з одного питання, бо суспільство італійське дуже різношерсте. Це і від географічної широти. Південь думає інакше, ніж північ Італії. Праві думають інакше, ніж ліві. Все це дуже роздроблено. Все це у сплячому стані. Але загалом, звичайно, співчуття українцям та Україні величезне. І я скрізь бачу українські прапори. Я бачу демонстрації досить серйозні на підтримку. Звичайно, російське посольство намагається, щоб були демонстрації у зворотний бік, але вони нечисленні.
Тут треба сказати, яка таки соціальна база тих, хто підтримує Путіна. Справа в тому, що тут дуже багато так званих «російських дружин». І ось я маю статистику за минулий рік. В Італії право на постійне проживання мали 40 тисяч росіян, 7,5 тисячі чоловіків 32,5 тисячі жінок. Тобто російських жінок на ПМП тут було вп’ятеро більше, ніж чоловіків. Але це лише дуже мала частина, тому що більшість російських дружин уже мають італійське громадянство, і вони не входять до цієї статистики. Але якщо ви подивіться у Фейсбуці на групи росіян в Італії, їх кілька, у яких вони купуються.
Російське телебачення їм є джерелом інформації? Багато хто з них домогосподарки, їм нема чого робити, поки їхній чоловік на роботі, вони ось цим харчуються. Крім того, вони мають дуже великі зв’язки з російськими родичами. Ось тому все-таки здебільшого ватниці, і вони відповідним чином впливають на інших членів сім’ї та на італійців.
Маша Майєрс: Скажіть, будь ласка, тут досить активно цитувалося і російськими ЗМІ множилися заяви Сільвіо Берлусконі щодо того, що він готовий посередництво у вирішенні російсько-українського конфлікту і що війна закінчиться до Різдва. Наскільки серйозно ці його висловлювання сприймаються Італії?
Андрій Мальгін: Ну, ось, будь ласка, свіжий вислів Берлусконі:
«Єдиним способом сприяти переговорам, які, звісно, потрібні, є встановлення рівноваги на фронтах. Якщо ви хочете сказати мені, що світ досягається капітуляцією однієї зі сторін, то ви не маєте рації. Тому ми маємо підтримувати Україну, дозволяючи їй захищати себе». Тому думка Берлусконі, в принципі, збігається з думкою його прем’єр-міністра, тому що партія Берлусконі входить до цієї коаліції, і ця думка вироблялася спільно.
Дмитро Губін: Андрію, я б хотів вас з великої політики в персональну політику повернути цю політику видачі віз росіянам останньої хвилі еміграції. Не тільки Німеччина, наприклад, не приєдналася до позиції тих країн, насамперед Балтії, але ще й Чехії, Польщі, що ми не пускаємо вас навіть із шенгенською візою, але де-факто сьогодні отримати шенгенську візу, не маючи родичів у Німеччині близьких, неможливо . Поставили умови, які явно нездійсненні. При цьому збільшується видача гуманітарних віз для певних категорій, наприклад журналісти, політичні активісти та науковці. Проте ситуація в Німеччині на сьогоднішній день така. Що відбувається в Італії?
Андрій Мальгін: Ну, ви знаєте, приблизно те саме. Значить, якщо це можна назвати дискримінацією, а швидше за все, це можна назвати дискримінацією, то вона тут йде по всіх напрямках відразу це як би все в рамках європейських директив. І видача туристичних віз практично припинилася. Тобто їх просто у Москві не видаватимуть. Ось на запрошення родичів у виняткових випадках. Тільки ті, у кого постійно посвідка на проживання без зазначення терміну, вони ніяк не постраждають.
