Завершилися вибори до французького парламенту. Попри прогнози праворадикальне Національне об'єднання Марін Ле Пен не отримало навіть відносної більшості. Зате досягли успіху ліві, які знайшли сили об'єднатися в Новий народний фронт, за прикладом того, як це було років дев'яносто тому.
Вибори у Франції: тріумф популізму Успіх лівих, поразка правих радикалів
Вибори у Франції мали яскраву інтригу. І результат несподіваний. Маріанна розгорнулася. Точніше, після першого туру виборів вдалося розгорнути та мобілізувати суспільство так, щоб перемога не впала до рук Марін Ле Пен.
Багато німецьких блогерів вчора ближче до півночі видихнули з полегшенням.
Чекали зсуву вправо, а Європа рухається кудись вліво. Великобританія, тепер ось Франція.
Трохи раніше Польща. Слідом за Іспанією. Правий італійський кабінет виглядає якось уже сиротливо. Та й угорський автократ Віктор Орбан, швидше за все, не радий. Зрозуміло, що Європа строката та різна. Але тренд очевидний.
Центристський блок «Разом» президента – на другому місці: у «макроністів» у парламенті близько 160 депутатів. Лише на третьому місці – вкрай праве «Національне об'єднання» Марін Ле Пен із її союзниками: 143 депутати.
Як бачимо, французьке суспільство поляризується. Куди це приведе, сказати поки що нелегко. Але тенденція очевидна. Центр слабшає. У цьому коментарі бачать тривожний симптом. «Є лівий популізм та правий популізм. Європа рухається у бік популізму». Звичайно, стосовно Росії та війни в Україні – різниця все-таки принципова в сьогоднішній критичний момент.
При цьому слід мати на увазі, що ліва коаліція – надзвичайно строката. У її складі є очевидні фрики. Багато популістів, противників НАТО та США. У будь-якому випадку тріумф популізму очевидний. І з цим французам доведеться жити. Але від французьких лівих, принаймні, не чекаєш авторитарних замашок, готовності розламати правову систему, обмежити свободу. А ось правих радикалів дуже легко у цьому запідозрити.
Для Німеччини ж фіаско Ле Пен – цікавий сигнал. Французькі праві з їхньою базовою демагогією старанно нарощували респектабельність і дистанціювалися від буйних головушок в AfD, як від некерованих екстремістів. Поки що це не дуже допомогло обережній Марін. Її підтримка зросла, але не критично.
Навіть якщо французькі праві, що дмуть на воду, поки не досягли успіху, активу AfD і їх симпатизантам можна зажуритися.
Демократія у Європі зазнає труднощів, але зовсім позицій не здає.
Що далі?
За підсумками другого туру парламентських виборів жодній із партій чи блоків не вдалося отримати в Національних зборах не тільки абсолютного (мінімум 289 депутатів), а й очевидної відносної більшості та значної переваги перед іншими силами.
У Національних зборах, обраних у 2017 році одразу після приходу Макрона на пост президента, створена ним центристська партія та її союзники мали переважну абсолютну більшість місць – 350. На жаль, це в минулому. Прем'єр Габріель Атталь, який очолював передвиборчу кампанію президентської партії, оголосив, що подасть Емманюелю Макрону заяву про відставку свого кабінету. «Сьогодні ввечері політичне об'єднання, яке я представляв у цій кампанії, хоча й отримало результат утричі більший, ніж йому передбачали останніми тижнями, не має більшості».– визнав Атталь, зазначивши: оскільки Франція «Готується за кілька тижнів вітати весь світ» у себе на Олімпійських іграх, «я, звичайно, виконуватиму свої обов'язки стільки, скільки зажадає борг».
Згідно з Конституцією, право призначити нового прем'єр-міністра, доручивши йому формування уряду, належить президентові. Тепер цілком очевидно, що така пропозиція від Макрона не отримає кандидат надто правих.
