У зв'язку з наближенням позачергових загальних виборів у новому році вкрай права партія Альтернатива для Німеччини (АfD) у суботу офіційно висуває свого співголову Алісу Вайдель як кандидат на посаду канцлера.
Аліса Вайдель, праворуч від здорового глузду
Наразі рейтинг партії становить близько 18 відсотків, що є другим результатом після консерваторів перед виборами у лютому. І це спонукало її вперше назвати офіційного кандидата на посаду канцлера. Але чи високий обрій, якщо це Аліса Вайдель?
Заснована в 2013 році для протидії членству Німеччини в Європейському союзі, партія АfD в останні роки поступово набирає популярності.
Зараз вона живе у Швейцарії зі своєю партнеркою зі Шрі-Ланки Сарою Боссард і їздить до Берліна, щоб зайняти своє місце у нижній палаті парламенту.
Як людина, яка народилася в Західній Німеччині, відкрита лесбі, яка має партнера-іноземця, Вайдель до певної міри є несподіваним вибором як кандидат від АfD на посаду канцлера.
Проте Вайдель виділялася своєю здатністю уникати залучення до багатьох суперечок, які оточували її партію останніми роками.
Хоча Вайдель ніколи не приховувала своїх стосунків з партнером, від якої має двох дітей, вона дистанціювалася від ширшої участі в русі ЛГБТК.
Аліса Вайдель та її умірне крило
Вайдель, яка назвала колишнього прем'єр-міністра Великобританії Маргарет Тетчер своїм політичним зразком для наслідування, позиціонує свою приналежність до якогось поміркованого крила АfD.
Більше, ніж хто? Ну хоча б чимсь її товариші по партії Хеке і Кра чи молоді міцнотілі наці, які іноді не можуть утриматися, щоб не підняти руку в нацистському привітанні.
Вона вперше вступила до партії, коли її було засновано 2013 року. І на відміну від багатьох інших ранніх членів, які вийшли з партії, коли вона стала відверто ксенофобською, вона там затрималася. Скажімо, Фрауке Петрі сяяла в партії до 2017 року, але не винесла надто густого аромату правих ідей.
За словами Вольфганга Шредера, професора політології Кассельського університету, фракція Вайдель «прагне незалежного існування праворуч від консерваторів із можливістю формування коаліції».
Однак спільна робота з правоцентристами — фіктивна перспектива для AfD, оскільки співпраця з украй правими залишається серйозною табу в німецькій політиці через нацистське минуле країни.
За словами політолога Анни-Софі Хайнце з Трірського університету, будучи західною німкенею та лесбіянкою, Вайдель зіткнулася з «деякими проблемами у сприйнятті ідеології своєї партії».
Однак вона отримала ширшу підтримку, «Поступово відмовившись від своєї первісної критики» таких діячів, як Бьорн Хеке, дороговказ зірка радикально-правих у партії, сказала Хайнце.
Аліса Вайдель: «Антисистемне відношення»
Напередодні передвиборчої кампанії Вайдель зайняла різко націоналістичну позицію, виступаючи за вихід із ЄС, жорстку антиімміграційну та антиісламську політику, а також на захист консервативних та християнських цінностей.
Однак, за словами Шредера, у порівнянні з іншими жінками, які очолюють вкрай праві партії в Європі, у Вайдель “менше бойового досвіду”.
За його словами, в той час як Марін Ле Пен у Франції та Джорджія Мелоні в Італії пробилися до мейнстріму, Вайдель залишається «опозицією всередині опозиції» в Німеччині.
Реально поки що пробилася тільки Мелоні. Ле Пен має багато проблем. Але французьке Національне об'єднання Ле Пен дистанціювалося від АfD після того, як на початку цього року німецька партія виявилася втягнутою в низку скандалів, включаючи звинувачення у незаконних зв'язках із Росією та Китаєм.
Лідер французьких украй правих також заявила, що вона «цілком не згодна» з міграційною політикою АfD після того, як з'явилися повідомлення, що партія планує масові депортації з Німеччини.
У той час як інші вкрай праві партії ЄС намагалися зміститися у бік середини або принаймні пом'якшити свій імідж, АfD “не бажає адаптуватися”заявив Шредер
«Вайдель, як і раніше, дотримується антисистемних поглядів.», – сказав він. Тетчеризм у разі просто упаковка. А що всередині?
Вайдель не під силу завдання позбавити свою партію від антидемократичної, антисистемної бази. Вона навіть не намагається її вирішити. Показово, що вона нерішуче дистанціюється (якщо взагалі про це йдеться) від авторитаризму путінського розливу. Якщо Мерцю вдасться згуртувати системних правих у німецькому суспільстві навколо CDU, пісенька Вайдель буде остаточно заспівана. Швейцарський аеродром вона не дарма притримує за собою.
