Як би там не було, Європа підтримує Данію. Саме тому до Вашингтона летить віце-канцлер Німеччини Ларс Клінгбайль (він зустрічається з міністром фінансів США Скоттом Бессентом), а міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль летить до Вашингтона для зустрічі з держсекретарем Марко Рубіо.
Вейдефул відкинув заяви президента США Трампа про територіальні претензії на Гренландію. «Абсолютно ясно, що рішення з питань суверенітету Гренландії повинні прийматися виключно Гренландією і Данією», — сказав він в інтерв'ю Bild am Sonntag.
Водночас він погоджується, що в новій політичній реальності “арктичний простір набув нового значення з точки зору безпеки. Це значення продовжуватиме зростати, перш за все тому, що Росія, як і Китай, мають там інтереси, які суперечать нашим. Водночас зрозуміло, що вирішення питань території та суверенітету Гренландії – справа виключно Гренландії та Данії”.
Німеччина впевнена, що Сполучені Штати могли б без проблем збільшити свою військову присутність у Гренландії. І Європа не заперечувала б. Німеччина, Франція та Великобританія вже узгодили свої позиції та обговорили подальші кроки. The Telegraph повідомляв, що Лондон разом із європейськими союзниками розробляє план відправлення військ до Гренландії для захисту безпеки в Арктиці.
І про сировинні ресурси Гренландії, як кажуть в німецькому уряді, теж можна було б говорити. До них, до речі, ще треба дістатися.
Але… декому, як то кажуть, візда під хвіст дісталася. Політика США складається на левову частку з примх і афектів. Трамп хоче Гренландію як власність США. Його мотивація здається дивною: «Ми не дозволимо Росії чи Китаю окупувати Гренландію». При цьому він висловлює впевненість, що росіяни або китайці окупують Гренландію, якщо цього не зроблять американці. США мають намір встановити контроль над Гренландією до кінця 2026 року через угоду про вільну асоціацію в обхід Данії. За такою угодою американські збройні сили могли б отримати повну свободу дій на острові в обмін на безмитну торгівлю, стверджує Politico. Поки що Сполучені Штати ігнорують думку жителів Гренландії, і ті не горять бажанням йти в обійми південного сусіда.
Майбутнє покаже, наскільки Вашингтон готовий прислухатися до європейських аргументів розуму.
