Країна-агресор щодня продовжує атакувати нашу державу балістикою, БпЛа та намагається захопити нові території … Наслідки — втрачені життя, поранені люди, зруйновані та пошкоджені оселі й бізнеси. Водночас чимало мешканців області чекають на повернення рідних із фронту або вчаться жити з болем утрати.
Про те, як підтримувати ментальне здоров’я в умовах війни, в етері Українського радіо розповіли фахівці психологічної служби ГУНП в Рівненській області.
«Коли людина тривалий час перебуває в небезпеці, її організм фактично постійно перебуває в стані напруження. Кожен реагує на це по-різному: хтось плаче чи стає дратівливим, у когось навіть звичайні побутові ситуації викликають сильні емоційні реакції, а хтось, навпаки, намагається відволіктися певною діяльністю. Втім, якщо ви відчуваєте, що тривога не минає і самостійно впоратися стає дедалі важче, не варто відкладати звернення по професійну допомогу», — зазначає начальниця відділу психологічного забезпечення поліції області Світлана Демидова.
За словами підполковника поліції, коли внутрішня тривога посилюється, допомогти можуть вправи на емоційну стабілізацію. Зокрема, можна зробити кілька повільних видихів або скористатися технікою заземлення «5–4–3–2–1»: назвати п’ять предметів, які бачите навколо, чотири речі, яких можете торкнутися, три звуки, які чуєте, два запахи, які відчуваєте, та один смак. Такі вправи допомагають зосередитися на теперішньому моменті й дещо знизити емоційне напруження.
Не менш важливою є підтримка людей, які постраждали внаслідок війни. Якщо під час обстрілу людина втратила житло або її оселю пошкоджено, передусім необхідно визнати її біль і не знецінювати переживань. Практична допомога — знайти тимчасове житло, забезпечити водою та їжею, допомогти з документами чи зв’язком із близькими — часто стає важливою опорою в складний момент.
Окрему увагу Світлана Демидова приділила психологічній підтримці дітей.
«Насамперед із дітьми потрібно говорити чесно, але відповідно до їхнього віку. І, що дуже важливо, не знецінювати дитячих страхів. Якщо дитина не хоче говорити, не тисніть на неї. Спробуйте знайти інший підхід, адже іноді малечі легше висловити свої почуття через малювання, гру чи спільну прогулянку», — наголошує психологиня.
Під час повітряних тривог діти можуть боятися засинати самостійно або не хотіти відпускати батьків. У таких ситуаціях важливо дати їм відчуття підтримки, пояснити послідовність дій і допомогти зосередитися на конкретних завданнях. А в безпечному місці можна запровадити простий заспокійливий ритуал — наприклад, разом обійняти улюблену іграшку.
До розмови також долучився психолог відділення з кадрового забезпечення БПОП (стрілецький) Сергій Дубинецький — 21-річний поліцейський, який проходив службу у стрілецькому батальйоні поліції Рівненщини та надавав психологічну підтримку побратимам на передовій.
Він закликає бійців, які нині перебувають на фронті або повернулися до мирного життя, не замовчувати свої переживання та за потреби звертатися до фахівців.
«Те, чим людина ділиться з психологом, потребує особливої довіри. Ми поважаємо цю довіру, дотримуємося професійної етики та робимо все, щоб людина почувалася в безпеці, розуміла: її вислухають, не засудять і не залишать сам на сам із пережитим», — зазначає поліцейський.
Піклування про психологічне здоров’я — важлива складова нашої стійкості в умовах війни. Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями, не соромтеся просити про допомогу та будьте уважними до тих, хто поруч. Адже своєчасна підтримка, розуміння й людська небайдужість допомагають знаходити внутрішню опору навіть у найскладніші часи.
Відділ комунікації поліції Рівненської області
Джерело
