У Польщі Іван пішов до школи, з кожним днем він усе краще розмовляє польською, але хоче повернутися до свого київського класу. «…Бо там усі мої найкращі друзі. Тут у мене також є друзі, але найкращі – в Україні».
Через мовний бар’єр українські діти навчаються в польських школах на клас молодший за своїх ровесників на батьківщині, тому деякі втрачають інтерес до навчання, хоча вчителі всіляко намагаються їх підтримувати.
«Це як усі діти будь-якої національності: один сприймає матеріал швидше, інший просто сидить і нічого не каже. Ось Барбара мені щось каже, я її не розумію. Потім я їй щось говорю, вона мене не розуміє. Але все гаразд, потім ми бачимо розуміння», – жартує вчитель малювання Роберт Хейдер.
У середньому майже кожен п’ятий учень польської школи – біженець з України, каже директор варшавської школи №25 Томаш Живець. Найбільша кількість таких дітей навчається з першого до четвертого класу, у старших класах їх менше. «Ми намагаємося насамперед створити для них усі умови. Крім додаткових уроків польської мови для іноземців по шість годин на тиждень, крім основної програми, їм також надається психологічна підтримка педагогами та шкільними психологами», – пояснює директор школи.
Незважаючи на те, що в Польщі безпечно та діти наживо спілкуються з педагогами та однолітками, Вікторія Гортовлюк повертається до Одеси. Таке рішення було ухвалено на сімейній раді, оскільки ніколи раніше діти не залишали свою оселю так надовго.
«В Одесі чекає онлайн навчання з 12:30 до 15:45, якщо не буде повітряних тривог та перерв на них. По суті, це навантаження лягатиме на батьків – на мене і на дитину. Весь день розірвано, розбито. І не факт, що ці уроки відбудуться у зазначений годинник», – каже Вікторія Гортовлюк.
Дочка Вікторії Тоня вже готова до від’їзду. Зрештою, вона побачить своїх близьких і здійснить свої плани: «Я ще на п’ять років уперед усе запланувала. Приїду до Одеси і відразу ж розбиратиму речі. Насолоджуватися тим, що в Одесі у мене є своя особиста кімната. Тому що жити із братом в однокімнатній квартирі не дуже приємно. Та й робити уроки в українській школі, наздоганяти їх», – розповідає Тоня Гортовлюк.
Українські діти з нетерпінням чекають закінчення війни, щоб повернутися додому та продовжити навчання у рідних класах зі своїми найкращими друзями.
