У Балтійському морі, в районі Вісмарської затоки, знаходиться горбатий кит, стан якого викликає серйозні побоювання у фахівців. Вчені характеризують тварину як сильно ослаблену, але сподіваються, що вона зможе самостійно набратися сил і повернутися до Атлантичного океану. Це той кит, якому нещодавно вдалося вибратися з Ніндорфа – ми висвітлювали цю історію.
За словами експертів, тварина майже не рухається і лежить у воді глибиною близько 2-х метрів. Його дихання стало рідше, а звуки, які він видавав раніше, більше не чути. На тілі кита вже помітні ушкодження: чайки сідають на його спину та клюють шкіру.
Не вперше на мілководді
Горбатий кит вже більше тижня знаходиться у Балтійському морі і привертає увагу рятувальників та вчених. Спочатку він застряг у бухті біля Ніндорфа (Шлезвіг-Гольштейн), потім перемістився до району Вісмара (Мекленбург — Передня Померанія), де знову опинився на мілководді.
Фахівці пояснюють, що великі кити не мешкають у Балтійському морі. Умови тут їм несприятливі: недостатньо їжі, низька солоність води та відсутність родичів. Основне завдання зараз — направити тварину у бік проток між Німеччиною та Данією, щоб вона змогла повернутися до Північного моря й далі до Атлантики.
Чому кити збиваються з курсу
Горбаті кити зазвичай мешкають влітку в Північній Атлантиці (біля берегів Норвегії та Гренландії), у північній частині Тихого океану (біля Аляски), а також у південних полярних водах. Взимку вони мігрують у теплі тропічні регіони — наприклад, у Карибське море чи узбережжя Мексики, де розмножуються. Їхній раціон складається з криля і дрібної риби. За добу кит може з’їдати до однієї тонни їжі. Вага таких тварин сягає 30 тонн, а тривалість життя – до 90 років.
За словами морського біолога Бориса Кулика з Хайкендорфа під Кілем, кити часто потрапляють у Балтійське море, слідуючи за косяками оселедця. Крім того, шум від судів може порушувати їхню орієнтацію. Представник Німецького морського музею Альмут Ноймайстер додає, що тварини можуть втрачати орієнтири та «збиватися з курсу».
Почастішали випадки викиду китів на мілину вчені також пов’язують із сонячними бурями які впливають на магнітне поле Землі. Це заважає китам орієнтуватися у просторі.
Додаткову загрозу становлять рибальські сіті. На тілі кита було виявлено залишки канатів, походження яких поки що не встановлено. За словами рибалки Петера Дітце, це міг бути трос від трала чи якірна мотузка. Сучасні мережі з пластику розкладаються сотні років і можуть перетворюватися на так звані «примарні мережі», які продовжують завдавати шкоди морським тваринам.
За даними WWF, такі мережі можуть розкладатися від 400 до 600 років. Незважаючи на заборону викидати снасті в море, вони все ж таки іноді губляться і стають небезпечними пастками.
Організовано охоронну зону
Ситуація ускладнилася тим, що кит повторно сів на мілину у Вісмарській затоці. Його шкіра пошкоджена, він отримав сонячні опіки, а коли він востаннє їв — невідомо. Міністр сільського господарства Мекленбурга — Передньої Померанії Тіль Бакхаус повідомив, що навколо тварини встановлено охоронну зону радіусом 500 метрів, куди заборонено доступ судів.
Глава Німецького океанографічного музею у Штральзунді Бурхард Башек зазначив, що рівень води може невдовзі знизитися, що погіршить становище кита. При цьому фахівці вважають, що він має ще є шанс звільнитися самостійно.
Морський біолог Роберт Марк Леман оцінює ситуацію набагато песимістичніше. На його думку, шанси на успішний порятунок дуже малі — близько 0,1%.
Експерт виділяє 3 можливі сценарії
- Спроба порятунку – проте кит може не витримати додаткового навантаження.
- Залишити його в природі – що призведе до тривалих страждань.
- Евтаназія – при цьому не існує повністю безболісного методу для такої великої тварини.
Леман підкреслює, що будь-яке рішення буде важким і пов’язаним із стражданнями. Тим не менш, він не виключає, що ситуація може змінитися, якщо кит зуміє мобілізувати сили та самостійно залишити мілководдя.
