У Дніпровському госпіталі ім. Мєчнікова щодня рятують сотні наших воїнів. Волонтери госпіталя щодня пишуть історії важких поранених. Однією з історій стала історія володимирчанина Сергія Печончика.
У мережі гендиректор лікарні імені Мечникова, Сергій Риженко опублікував пост про пошук рідних постраждалого воїна з тяжкими травмами. За словами Сергія Риженка, пацієнту Сергію 33 роки, він потрапив до медзакладу у стані коми.
Вже за короткий час відтоді, як звернулися з “Мєчки” волонтери, було чоловіка упізнано землячкою – Ольгою Юзвюк. Вона з Володимирця, Вараського району.
Знайшли номер дружини – підняли місцевий терцентр та волонтерів у Володимирці. Відзвонилась дружина Наталія, сконтактувала з лікарями і коханим…
Сергію Печончику з Володимирця – 33 роки. Вісім років одружений. Чудова і кохана дружина Наталя – його втіха. Цьогоріч їх дні щодня починались молитвами – чекали свого первістка. Але дочекались повістки з терцентру.
Наталія Печончик, дружина Сергія, розказала:
Коли мені сказали, що знайшовся Сергій, я мало в обморок не впала – з ним вже кілька днів не було зв’язку.
Подзвонила – ледь говорить, каже, що трішки вже бачить. Він всіх пам’ятає і впізнав по голосу. Батьки Сергія вже знають. До нього поїхала сестра Валя, їй ближче. Ми весь час на зв’язку.
Маленькому Владиславу було два з половиною місяці, коли Сергій пішов до війська…
“Струс мозку, широка рвана рана тім’яної області, опіки обличчя, рогівки, кон’юнктиви, верхніх дихальних шляхів та ампутація лівої кисті”, – йдеться в дописі Сергія Риженка.
“Після вибуху телефони та документи розлетілися на шматки. Єдине прохання – тільки почути голос дружини. Після поранення пам’ять стерла всі телефони, які він знав все життя”
Отак і знайшли родину Сергія Печончика.
Джерело: Підслухано в Костополі
