У годину, коли враг намагається переписати історію та привласнити собі чужу культурну спадщину, українці натомість власноруч відтворюють її — буквально по кирпині, по дерев'яній човні, по різьбленій шаховій фігурці. Це відбувається в унікальному парку «Оствиця» у Рівному, де понад тисячу років тому кипіло життя нашого народу.
Музей, де все можна чіпати
«Оствиця» — це не звичайний музей із експонатами за склом та табличками «руками не чіпати». Це простора територія, де реконструктори крок за кроком відновлюють автентичне давньоруське поселення. Кожна споруда, кожен виріб тут створені вручну за технологіями, якими володіли наші пращури.
Як зазначають творці проекту, головне завдання «Оствиці» — зруйнувати імперські міфі. Адже давня Русь — це не «колиска трьох народів», яку вигадували у Москві. Це Україна. Її культура, ремесла, традиції судноплавства та військова справа.
Лодки, топори та шахи княжої доби
Одна з головних жемчужин парку – реконструйовані давні судна. Сьогодні вони знову борознять води Басова Кута під вітрилами. Серед них:
- “Гунгнір” – величний дракар, точна копія човни ІХ століття;
- «Лада» — прототип суден, що ходили водами у ІХ–ХІІІ століттях.
Окремим напрямком роботи команди є пошук та консервація автентичних човнів-довбанок, які досі находять на поліських болотах та річках.
У місцевих майстернях відродили ще один забутий скарб — тавлію. Так називалися давньоруські шахи, в які колись проводили вечори дружинники князя Володимира. Усі фігурки майстри вирізають вручну з дерева. Їх можна придбати як сувенір — на згадку про відвідини чи як унікальний подарунок.
Живі символи: вівці, які створюють атмосферу
Окрема зірка «Оствиці», яку вже полюбили всі відвідувачі, — місцеві вівці. Вони вільно гуляють територією, пасуться на галявинах і додають поселенню того самого духу прадавнього життя. Діти від них не відходять, а дорослі із задоволенням роблять світлини.
Чому це важливо зараз
Парк «Оствиця» сьогодні – це не просто ще одна туристична локація Рівного. Це успішний приклад того, як під час війни можна не тільки оборонятися, а й творити, відновлювати зруйноване та повертати людям їхню справжню ідентичність.
У години, коли російська пропаганда щодня намагається довести, що України нібито «не існувало» у минулому, «Оствиця» відповідає просто та впевнено: існувала. І була могутньою, ремісницькою, мореплавною, культурною.
