Понад 168 років тому було збудовано дорогу Рівне-Корець як ділянку Київо-Брестського шосе. Спочатку її утримували за гроші місцевих дворян, а селяни відробляли на ній трудодні. Згодом поява головної дороги зумовила розвиток сіл, прилеглих до неї, та будівництво Бабинської сахарарні. Понад сто років тому дорогою сполученням Рівне-Корець пасажирів возили Ford, Chevrolet, Škoda та Chrysler.
Це були дуже важкі роботи
За даними дослідника історії села Бабина Тараса Годуна, приблизно з 1853 року по прямій дорозі з Корця на Рівне починають прокладати Київо-Брестське шосе. В архівних справах дослідник натрапив на документи, як це відбувалося:
– У 1853 році дорога Рівне-Корець на відрізку від Бабина до Городища ділилася на шість пунктів: Бабин, Антопіль, Корчма Дубова, Біла Криниця, Корчма Шулімова, Городище. І кожен дворянин, землі якого прилягали до шосе, відповідав за його благоустрій і робив це за свої гроші. Зокрема, був наказ взятися за «побудову правильних сіл за існуючими зразками казенних селищ». Думаю, що його виконували. Дуже нагадує «потемкінські села», коли «цар чи великий князь» їхатиме цією дорогою «раз на сто років». Будували, мабуть, з каміння, але точних даних немає. Селяни раз на тиждень відробляли на будівництві дороги трудову повинность. І конкретно пише, що це були дуже тяжкі роботи.
Шосейна, бо так називалася головна вулиця Рівного
Будівництво відтинку Рівне-Корець на Київо-Брестському шосе завершують у 1858 році, і 19 квітня його відкривають для проїзду. За даними з «Журналу Міністерства шляхів сполучення» за 1858 рік, його протяжність майже 64 версти, це приблизно 68 кілометрів. Біля Рівного ділянку Київо-Брестського шосе проєктували по головній вулиці, звідси і тогочасне її назва — Шосейна. За картами другої половини ХІХ століття, зі слів дослідника Тараса Годуна, можна простежити, що ділянка Рівне-Корець на Київо-Брестському шосе майже ідентична сучасній Київ-Чоп:
– Навіть міст у Горбакові – Там само. І вона була вузенька, на фото Бабинської сахарарні видно, як коні їдуть цією дорогою. Узбіччі траси засадили дубами, їх, за усними згадками жителів Бабина, позрізали за радянської влади, десь у 50-60-х роках. А трохи північніше від сучасного перехрестя Гориньград-Глинки була корчма Дубова, такий собі тогочасний кемпінг, щоби зупинитися, переночувати. Немає даних, який вигляд вона мала, але цікаво, що у сповідній відомості вона записана як окремий населений пункт Корчма Дубова з трьома чи чотирма жителями. Нарешті, нова дорога дуже змінила розвиток розташованих на ній сіл. А у Бабині, завдяки Київо-Брестському шосе, поставив цукровий завод. Його заклали на початку квітня 1913 року, а запустили того ж року осенью.
Найранішу з відомих світлин Бабинської сахарарні Тарас Годун знайшов у польському журналі 1930-х років.
З Київо-Брестським шосе пов'язане не лише будівництво заводу в Бабині, а й така історична подія, як планування оборони Рівного військами УНР від більшовиків у 1919 році:
– У Бабині при цукрозаводі мали розмістити головний шпиталь і прокласти логістику до нього від Шубкова, Вільгора, Гощі, де українці тримали оборону. Тому що траса була стратегічною для більшовиків. У мемуарах Олександра Даїна є план-карта евакуації хворих та поранених. Але через внутрішні суперечності військово-політичних керівників цей план не вдався.
Потрібен дозвіл, бо Корець був прикордонним містом
У 1920-1930-х роках, за даними Тараса Годуна, на відрізку Рівне-Корець Київо-Брестського шосе запустили автобусні маршрути — курсували тоді Ford, Chevrolet, Škoda та Chrysler.
– Найпопулярнішим, напевно, був маршрут у прикордонний Корець. Мені вдалося знайти дозвіл на перевезення маршрутом Рівне-Бугрін, надані для польської компанії «Автобус Рух» та технічні характеристики автобуса Шевроле LQ 1929 року випуску, вага – 1 500 кілограмів, категорія D. А також інструкція з правопису марок Шевроле, Dodge та Chrysler. У документах про маршрути з Рівного до Бугрина через Бабин також згадується про розбиті дороги, які були не ремонтовані, – Розповівши дослідник історії Бабіна.
У зверненні керівництва Бабинської сахарарні до рівненського повітового старості йшлося про отримання дозволу на пересування власним автомобілем Stoewer, н/з WL 30372, щоб перевозити людей з Бабина до Рівного та далі до Луцька і з Бабина до Корця. Аналогічні дозволи були у сахарні на Ford та Chewrolet. Бо це прикордонна зона, і навіть щоб їздити кіньми на базар до Рівного, всі зобов'язувалися мати офіційного дозволу, пояснив Тарас Годун.
Більшовики, а згодом і німці відступали цією дорогою
У 1939 році Київо-Брестським шосе на Рівненщину наступають більшовики:
– Прийшли, захопили Рівне, а 1941 року сюди ж і втікали. Де Чорні Лози раніше були, це між Бабином і Дмитрівкою, у полі відбувся танковий бій, епізод битви Луцьк – Броди – Дубно. Німці вже взяли Рівне, і радянські війська дуже швидко цією трасою втікали. Під час швидкого відступу знищили обладнання цукрозаводу та збили димар. Вже згодом радянська пропаганда звинуватила у цьому німців. А з кінця 1943 року сюдою відступали вже німці.
https://suspilne.media/rivne.
Фото надане дослідником Тарасом Годуном, а також опубликовано у Фейсбук у групі Старе місто. Рівне історичне.
Джерело: Рівне Вечірнє
