На засіданні Рівненської міської ради депутат і чинний військовослужбовець Тарас Обоїста виступив із промовою, яка, за його словами, транслює голос понад 10 тисяч военнослужбовців громади.
Він закликав колег не залишатися байдужими до проблем армії та нагадав, що справжня підтримка має вимірюватися не гучними словами, а реальними діями на законодавчому рівні.
“20 тисяч – це база”
Обоїста продемонстрував депутатам власну платіжну відомість, щоб проілюструвати фінансову ситуацію бійців. Він зазначив, що базова зарплата солдата становить 5-6 тисяч гривень, а загальна виплата військовослужбовця, який не перебуває на передовій, становить близько 20 тисяч гривень. Як офіцер, він отримує 25 тисяч і ще 10 тисяч за сумісництво посад. Проте, за його словами, ці гроші — не розкіш. Значна частина йде на пальне для власного авто, оренду житла, ліки, інтернет та харчування. Він також згадавши про кредит, який взявши, щоб мати можливість заправляти автомобіль для службових потреб.
Мотивація та “експерименти” над армією
Військовий розкритикував систему мотиваційних виплат, відзначивши, що її нестабільність та залежність від “подарунків” уряду створює відчуття незахищеності. Він нагадав, що додаткові виплати можуть бути скасовані так само раптово, як і введені. Особливе обурення в нього викликає те, що, на його думку, армія перетворилася на поле для експериментів, де, не вирішивши базових питань соціальної захисту, пробують нові схеми нарахувань. Обоїста наголосив, що так звані “бойові” у розмірі 240 тисяч, про які говорять у новинах, не вирішують системних проблем.
Витрати, які не передбачені кошторисом
Окремим болем у виступі прозвучала тема неофіційних видатків, на які змушені скидатися підрозділи. За словами депутата, бійці за власний кошт купують паливо, генератори, ремонтують техніку та автівки. Він навів приклади, коли побратими скидаються на лікування важкохворих родичів чи навіть самих військових, які повернулися з пораненнями, адже в армії “рак не передбачений”, а лікарів-онкологів у штаті немає.
Він контрастував цю реальність із виділенням 40 мільярдів на “незрозумілий кешбек”, запитавши колег, чи мають вони самі цей “національний кешбек” і чи готові проміняти оборону на сумнівні тилові програми.
Честь і гідність понад нагороди
Тарас Обоїста, лейтенант ЗСУ, який воює з 2015 року та захищав Чернігівщину та Харківщину, наголосивши, що не стоїть перед колегами “з динамою та медалями”, бо вважає, що ці нагороди належать його батьківщині — за їхні нерви, сльози та постійне ожидання звісток із координатами. Він закликав депутатів проголосувати за звернення до Верховної Ради, президента та міністрів щодо покращення соціальної захисту військовослужбовців, наголосивши, що захисники “голосують” щодня, ризикуючи життям, а тепер слово за тілом.
