Еліф Еральп тріумфатор цих виборів. Вона виявилася успішною завдяки кампанії, спрямованій проти ксенофобської Альтернативи для Німеччини та на захист незаможних.
Дочка турецьких мігрантів, Еральп, також позиціонувала себе як найбільш відповідного кандидата для протидії зростанню впливу вкрай правої та антиімміграційної партії Альтернатива для Німеччини (AfD). І так, у неї вийшло те, що категорично не вдалося Мерцю та його партії. Ось урок зарозумілим недотепам!
“Я вважаю, що призначення мером Берліна людини з міграційним минулим стало б справді потужним сигналом”, – заявила вона напередодні виборів.
Сьогодні вона вигукнула: «У нашому місті любов і справедливість перемогли над ненавистю».
Ералпа, чия партія прагне скоротити соціальну нерівність і владу великого бізнесу, порівнюють із Зораном Мамдані, харизматичним лівим політиком-аутсайдером, який став мером Нью-Йорка.
“Звичайно, успіх демократичного соціаліста в Нью-Йорку – серце капіталізму – це великий успіх”, – заявив Ералп у п'ятницю, назвавши Мамдані “прекрасним зразком для наслідування”. І тут є, звичайно, каверза. Але про нього нижче.
Перемога партії Лівих, яка набрала, за свіжими (неостаточними) даними, близько 26 відсотків голосів стала історичною подією для Берліна. Вона завдала відчутного удару по правоцентристській партії CDU канцлеру Фрідріху Мерцю, яка посіла друге місце з приблизно 20 відсотками голосів. Теж не провал, хоч далеко не те, про що мріялося.
Відібрати і поділити?
Однак для того, щоб керувати країною, Еральп тепер має переконати інші партії – швидше за все, лівоцентристську SPD та Зелених – приєднатися до неї у так званій червоно-червоно-зеленій коаліції. Зелені, здається, готові, а от соціал-демократи категорично проти реквізиції житлофонду.
Провідний кандидат від SPD Штеффен Крах уже ясно дав зрозуміти, що виступає проти ідеї експропріації, яку висунула партія Die Linke.
Основні німецькі партії мають багато інших розбіжностей із Лівою партією, особливо з питань політики безпеки, де вона виступає проти військової допомоги Україні та виступає за вихід Німеччини з НАТО. Щоправда, на земельному рівні такі питання не вирішуються. Та й коаліційні угоди стриножать завзятість лівих пацифістів.
Незважаючи на походження від кондової прорадянської СЕПГ, симпатій до путінської Росії з її іржавим імперським залізом у берлінських леваків не так багато. Багато наївної миролюбності, яка не вчасно сезону. Але виборцям у Німеччині подобається за зрозумілою інерцією.
Антисеміти?
Партію Лівих також критикували за антиізраїльські заяви деяких діячів районного рівня. Це особливо болісне питання в Німеччині, враховуючи її похмуру історію нацистського правління та Голокосту.
Сама Еральп щодо цього обережна. Вона неодноразово наголошувала на своєму бажанні підтримувати і розвивати єврейське життя в Берліні.
Однак різка критика Ізраїлю з боку деяких місцевих відділень партії Лівих, особливо в берлінському районі Нойкельн, де мешкає багато арабських та мусульманських іммігрантів, призвела до негативних реакцій.
Концерт, що відбувся у серпні на місцевому заході партії в Нойкельні, викликав скандал після того, як один із виконавців закликав до інтифади (повстання) та скандував «Смерть Армії оборони Ізраїлю!».
Еральп не відразу, але чітко дистанціювалася від інциденту. Але він викликав різку критику з боку Зелених та SPD, і вкотре змусив пресу засумніватися у придатності партії Лівих до управління.
Шлях до влади
Проте під час передвиборної кампанії Зелені, схоже, воліли підтримувати коаліцію з Лівими іншому очевидному варіанту — об'єднанню з консервативним CDU.
А ось у SPD, яка історично тісно пов'язана з організованим робітничим рухом та виборцями з робітничого класу, є й незгодні голоси. До того ж не зовсім ясно, що там взагалі із цим самим робочим рухом.
Після попередніх виборів у 2023 році SPD вирішила розірвати зв'язок із лівоцентристською коаліцією і наразі є молодшим партнером CDU.
Тепер Еліф Еральп має кілька днів або тижнів, щоб переконати своїх потенційних партнерів у тому, що вона контролює ситуацію у своєму регіональному відділенні і підходить для управління землею.
Батьки Еральп, які брали активну участь у соціалістичній політиці та профспілковому русі в Туреччині, бігли до Німеччини в 1980 році після військового перевороту, коли мати була на восьмому місяці вагітності.
Еральп народилася в Мюнхені, потім вивчала право в Гамбурзі і займалася захистом прав мігрантів. У 2010 році вона була прийнята на роботу як співробітниця фракції Лівих у німецькому парламенті і незабаром після цього остаточно переїхала до Берліна.
Вона живе в берлінському Кройцберзі з чоловіком та двома дітьми і часто наголошує, що, як і більшість берлінців, вони винаймають квартиру і не є власниками житла.
