Звернення Дональда Трампа до американців мало стати спокійним звітом про перший рік його нового президентського терміну. Однак замість впевненості та оптимізму глядачі побачили роздратування та злість. Протягом вісімнадцяти хвилин Трамп наводив цифри, звинувачував попередника Джо Байдена та вимагав визнання його досягнень.
Помилка повторення шляху Байдена
По-перше, Трамп намагався переконати націю, що економіка США процвітає. Він послався на статистику, яка, на його думку, підтверджує успіхи. Але з іншого боку, більшість американців не відчувають цього у своєму повсякденному житті. Ця помилка вже знайома з минулих років. Після пандемії Джо Байден також говорив про «зростання та стабільність».
Реальність на Мейн-стріт — у звичайних містах і сім’ях — виглядала інакше. Тоді невдоволення коштувало йому втрати довіри. Крім того, Трамп пішов далі. Він не просто перебільшив свої досягнення, а звинуватив виборців у невдячності. Президент насправді сказав, що американці не помічають його успіхів. Такий підхід посилював напругу між лідером і суспільством.
Агресія замість лідерства
Замість того, щоб продемонструвати розуміння та підтримку, Трамп зайняв звинувачувальний тон. Він відкинув реальні проблеми мільйонів громадян, які стикаються зі зростанням цін, нестабільністю на ринку праці та падінням купівельної спроможності.
Така поведінка виявляє не тільки зарозумілість, а й страх.
Експерти у Вашингтоні вважають, що за агресією стоїть паніка. Соціологічні опитування показують падіння рейтингів президента. За рік до проміжних виборів до Конгресу його позиція виглядає хиткою, а прогнози тривожними.
Що чекає на президента далі?
Тому гнів Трампа – це не просто емоційний сплеск, а ознака зростаючої незахищеності. В американській політиці все частіше говорять про те, що президент втрачає контроль над порядком денним і електоратом. Зокрема, політологи зазначають, що опорна база втомилася від постійних скандалів та агресивної риторики.
Якщо ситуація не зміниться, Проміжні вибори можуть стати особистою поразкою Трампа. Таким чином, виступ, задуманий як демонстрація сили, перетворився на визнання своєї слабкості. За гучними словами ховається страх — і, можливо, усвідомлення того, що політичний вплив Трампа більше не є безмежним.
