Уявіть, що ви стаєте на звичайному березнівському перехресті, наводьте екран смартфона на порожнє місце — і просто з повітря постають величні вежі костелу Святого Каетану, підірваного понад шістдесят років тому. А поруч на лавці вам пропонують скуштувати гарячі цебуляжі з маком за старовинним рецептом чи вареники з гречаного тесту, які колись смакували березнівські графи. Здається вигадкою? А ось і ні. Саме так останні кілька місяців у Березному стирають межі між минулим та сьогоденням.
Вчора в стінах місцевого краєзнавчого музею панувала особлива торжествиста атмосфера — тут підсумували проект «Ревіталізація пам’яті: арттерапія через локальну історію», який реалізувала громадська організація «Березнівська БРАМА» спільно з Березнівським краєзнавчим музеєм, міською радою та за підтримки Українською. Під час фінальної зустрічі команді проекту, партнерам, майстрам та активним учасникам торжественно вручили благодарності за внесок у збереження спадщини міста.
Головною подією заходу стала довгоочікувана презентація інтерактивного квест-путівника «Бортовий журнал летучика Марика. Місто над Случем: 580 років історії». Це не звичайна книжка, а паперово-цифрове відкриття: усередині читачів чекають захоплюючі логічні завдання з історії Березного, архівні загадки та інтегровані QR-коди, що ведуть до доповненої реальності та аудіогідів. За цим путівником школярі громади вже встигли пройти не один яскравий квест.
А головним цифровим провідником цього мандрівки стала сама летуча Марик — кумедний авіатор у шкіряному шоломі та окулярах-гоглах, якого з зовні зваляла місцева майстерня. За легендою, його прадід прилетів на Полісся у кармані куртки французького пілота графа Малинського, а нині Марик «живе» у музеї та супроводжує шукачів пригод зі сторінок книжки.
Проте історію Березного тепер можна відчути просто на вулицях. На 11 міських локаціях з’явилися інформаційні таблички. Достатньо одного сканування QR-коду, щоб розглянути втрачені Брамні ворота, старовинну синагогу чи костел у 3D-форматі прямо на екрані телефону. А для відвідувачів музею з порушеннями зору майстри виготовили спеціальний тактильний 3D-макет південних воріт.
Але чи не найбільше серць підкорили історичні пікніки, що проходили під небом — біля музейного дворика, на шкільних майданчиках та у молодіжному просторі «У Білки». Вони стали осередком відпочинку та емоційного перезавантаження. Люди збиралися разом, малювали художнім вугіллям старовинні будинки, розписували екоторби та кухлі, ліпили з глини та плели свічки. І, звичайно ж, смакували місцеві гастрородинки: волинські мандрики, запечений кугель, кашу трьох круп, гречані вареники тощо. До зустрічей залюбки долучалися як місцеві мешканці, так і переселенці та військові у відпустці.
Автори проекту довели: історія — це зовсім не нудні дати зі шкільного підручника і не пив на архівних поліцях. Це жива пам’ять, смак домашньої випічки, спільна творчість і тепло, що об’єднує громаду навіть у найскладніші години.
Джерело: Рівне Вечірнє
