Сьогодні тут діє Зал камерної та органної музыки, на сцені якого виступали всесвітньо відомі артисти і де досі можна почути звуки унікального музичного інструменту, що важить аж 12 тонн.
Дізнатися більше про те, що пережила одна з найдавніших та найцікавіших будівель Рівного, запрошує обласна філармонія. Минулої неділі, до Всесвітнього дня туризму, в Органному залі провели першу цього сезону театралізовану екскурсію “Легенди давнього костелу”. Відвідати її зібралися не тільки рівняни, а й приїхала група туристів із Києва.
За прочиненими старовинними високими дверима лунає музика Баха. Гості заходять досередини під звучання органу, що має понад 2 тисячі труб. Як розповідає краєзнавиця та екскурсовод Світлана Калько, будівля колишнього костелу має унікальну акустику, а цей величний інструмент створений спеціально для неї. Він настільки чутливий, що реагує на вологу у повітрі та навіть на сонце. А сплав, з якого виготовлені труби, фірма “Рігер-Клосс” тримає біля суворої таємниці. Майстрів, які обслуговують орган і можуть у разі чого його налагодити, в Україні залишилося не більше десятка. Нині це дуже рідкісна професія.
Чи це той самий інструмент, який слухали під час місії парафіяни костелу сто років тому? На жаль, ні. Радянська влада безжально демонтувала старий орган, який свого часу вважали одним із найкращих у східній Європі – і він навіки замовк, зігнивши на місцевому сміттєзвалищі…
Відома органістка Євгенія Бельмас запрошує подивитись на орган ближче і показує, як він видає звуки – від найнижчого глухого гудіння, від якого по шкірі йдуть дріжки, до найвищих нот, що вже нагадують ультразвук. “О, це теж знайома мелодія, це ж саундтрек до фільмів про юного чарівника Гаррі Поттера”, – відгадують екскурсанти. Є у органістів і свої традиції. Зокрема, виконавиці не носять взуття на підборах, а дехто взагалі грає босоніж – і на ті є вагома причина.
Зеркало на органі, яке дозволяє музиканту побачити диригента, має не менш цікаве походження: лише дивуєшся винахідливості наших майстрів.
Далі Світлана Калько веде групу вузькими сходами нагору: туди, де за вітражами на фасаді ховається невелика кімната, де зберігається частина іншого органу, що колись звучав у Дубні та у рівненському музучилищі і який тепер можна побачити хіба що на старих ще чорно-білих світлинах.
Заворожує історія й вітражної “рози” Діви Марії на фасаді будівлі, де встановлені часи, які “уперто” не хоче працювати, як не билися над ним майстри. Містика? “Можливо, просто не треба було чіпати це місце”, – резюмує гід.
Сумно чуй й про частку старовинних колоколів костелу та його унікального розпису. Якби не знищили, а зберегли до цього часу – до Рівного туристи з’їжджалися б толпами.
Є тут і своя, доволі правдива легенда про сховані сокровища, які вже давно осіли, очевидно, в чийсь приватній колекції. Так само як і про те, що сталося з осквернителями храму, які ламали хрести та виносили ікони та церковні приладдя.
У радянські години костел перетворили на… кінотеатр. А від подальшої реконструкції його вберегли небайдужі митці, які зуміли переконати місцеве партійне керівництво перетворити його вже на храм музики.
І знову лунає музика. Послухати арію у виконанні артисток філармонії та знову неймовірне звучання органу вже можна й з балкону. Акустика тут справді вражає.
Згори спускаємось у підземель, до Мистецького цоколя, щоби почути продовження історії костелу, його засновників, покровителів та парафіян. Цікаво, що написана колись спеціально для цього храму ікона Богородиці з дитям Христом таки змогла пережити період войовничого атеїзму. Як саме її вдалося врятувати і де перебуває оригінал нині, також знає Світлана Калько. А від копію образу і нині можна побачити на почесному місці у Мистецькому цоколі. Нарешті, ікона повернулася додому.
Півтори години екскурсії минають непомітно, а в голові продумуються старі фотографії, неймовірні історії та звуки органу.
Джерело: Рівне Вечірнє
