Голова Дубенського міськрайонного суду Олександра Жуковська поділилася історією зі своєї практики, яка яскраво ілюструє, як сімейні чвари за спадок можуть перетворитися на багаторічну судову тяганину. Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
Суть конфлікту
Дві сестри отримали у спадок від батьків половини одного будинку та підвір'я. Спочатку вони жили мирно, але згодом стосунки зіпсувалися. Після смерті батьків молодше покоління однієї з сестер вирішило відгородитися від родичів: спочатку з'явився невеликий забор, потім сарайчик, а згодом і замок на хвіртці. Коли ж померла старенька бабця, молодь і зовсім перекрила доступ до лівої половини господарства, замінивши ворота та звівши двометровий забор на землі, яка за рішенням суду була під серпітутом.
Виїзне засідання у кукурудзі
Щоби розібратися в ситуації, судді довелося особисто виїхати на місце. Побачене вразило: на правій половині — затишок і ажурна альтанка, а на лівій — руїна, причіп, що роками стоїть у пастці, та пліснява. Аби потрапити на територію, судді, секретарці та охоронцю довелося пробиратися через місто, де виросла тридцятисантиметрова кукурудза, обминаючи калюжі та кабачки.
«Я відчувала себе як у фільмі “Матриця”. Сама із золотим нагрудним знаком та в чорній мантії, що розвивалася при ходьбі, ніби плащ», – згадує суддя.
Незважаючи на комічність ситуації, рішення було прийнято швидко: альтанку та забор, зведені на сервітутній землі, суд зобов'язав знести. Сарай вирішили відсунути, а решту навісів залишили, бо вони не створювали перешкод. Ключі від спільних воріт одна сестра має передати іншій.
Мораль історії
За словами Жуковської, молодша пані засмутилася, адже їй просто хотілося усамітнення. Проте суддя наголошує: краще спочатку спробувати домовитися, ніж потім розгрібати наслідки поспішних реакцій.
«Сказавши суд ворота на двох, значить на двох», – підсумувала вона.
Джерело: Рівне Вечірнє
