Це не просто культурна та просвітницька подія, а місце, що об'єднує однодумців, яким небайдужий світ, у якому живемо та залишимо наступним поколінням. У Мистецькому цоколі у залі камерної та органної музыки минулої неділі на тематичний день “Зелена філармонія” зібралися люди досить різних професій: не лише артисти, а й майстрині, дизайнерки та екологіні. Кожна з них має свою історію.
– Природа – це не просто джерело праці та натхнення, це все, що є навколо нас. Ти постійно щось для себе відкриваєш нове. Буває, люди підходять, розглядають вироби і дивуються: “ой, а це ж трава, що росте біля моря” або “таку саму збирала моя бабуся!”. Такі речі допомагають повернути людину у природу, а природу – у людину, – зауважує ведуча Юлія Дубойська, засновниця творчого простору Zelenakomora.
Майстриня Лілія Куделя розповідає, що не просто черпає енергію у природи. Вона є веганом і свідомо відмовилася від продуктів косметики, що виробляє мас-масмаркет, натомість створює свою, з “нуля”, використовуючи лише природні матеріали і особливо любить дикі трави, “що ростуть під сонцем і вітрами”:
– У моєму будинку відсутня промислова побутова хімія, бо я виготовляю її сама. Так само з аптеки в мене тільки хлоргексидин, бинт, йод та зеленка. І для своєї сім'ї все вирощую повністю сама. Важливо не тільки те, що ми споживаємо, але і як ми ставимося одне до одного. Навколо мене також об'єдналася когорта людей, що відмовилася використовувати мас-маркет.
А від дизайнерки Анна Когут вручну розписує одяг та вироби з натурального льону. Своєрідним символом стала ластівка, бо коли вона з молодшим сином проживала у Чехії, то дуже сумувала за будинком, а ластівки – завжди повертаються у рідні краї.
Цю ж ностальгію вона помітила у багатьох співвітчизниць закордоном, яким хочеться носити щось своє і що несе ідею. Двох однакових малюнків у неї не буває.
Загалом, світовою тенденцією стає бажання зберігати природу і обережно та з повагою ставитися до її ресурсів, багато чого можна використати повторно, а якісні речі мають служити людині довше. Про це говорила Людмила Якимчук, яка є кураторкою сучасної крафтової платформи Arka, яка розвиває локальну спільноту майстрів та популяризує сталий дизайн. А ті, що створені власними руками, мають особливу цінність.
Відвідали захід і відомі у Рівному природозахисниці Ольга Лящук (яка є координаторкою проектів ГО “Екоклуб” та експерткою з адаптації громад до зміни клімату) та волонтерка, депутатка міської ради Оксана Майборода.
– Клімат змінився, і нам із цим жити. Проект “Готичного саду”, втілений тут, у філармонії – це якраз гарний приклад адаптації до зміни клімату, – кажуть експертки.
У Готичний сад Органної зали можна піднятися з мистецького цоколю або зайти через хвиртку з тихої вулички Гоголя.
– Мені казали, що тут треба зробити автостоянку, бо ж це центр міста, поруч ринок і бракує паркомісць. А я її тут не “бачила”, бо місту також потрібне озеленення. Я люблю сади. Спільно із краєзнавцями дослідили, що тут колись був костельний сквер – навіть старі фотографії збереглися. Тому вирішили зробити ревіталізацію цього історичного та культурного простору– пояснює директорка Рівненської обласної філармонії Олеонора Стеценко.
Це місце в теплу пору не лише дарує прохолоду і тішить око зеленню, а й служить літньою сценою для виступів артистів філармонії, що створює особливу тишну атмосферу. Його окрасою є величезний ясен, навколо якого в майбутньому планують встановити кругову лаву, щоб дати відвідувачам місце для відпочинку, а дереву – простір.
З'явилися тут і нові дерева та рослини, дбайливо посаджені працівниками філармонії та небайдужими рівнянами. Чимало цікавих ідей ще планують втілити.
Окрім екологічного воркшопу, цього дня у філармонії підготували виставу і для юних глядачів – музичне інтерактивне дійство “Лісова Мавка: спасіння лісу”. Щоб простими словами донести ідею збереження та гармонії того світу, що нас оточує.
А ввечері в Органному залі звучала “Музика Природи” вже для всіх поколінь, де переплелися вічні теми стихії та любові – у виконанні солісток та академічного оркестру обласної філармонії під керівництвом диригента Юрія Скіпника. Щоб на деяку годину подумки подорожувати світом і перенестись в уяві від Канзасу, де бушують руйнівні торнадо до дощової зими у Венеції та тихого світанку Карпат, під безсмертні мелодії Вівальді, Деліба, Колессі, Дебюссі, Форе, Бартока, Пендерецького, Месса
Джерело: Рівне Вечірнє
