Сумну звістку про загибель військовослужбовця Національної гвардії України, солдата Корсуна Віталія Миколайовичаповідомили у Сарненській міській раді:
– Віталій народився 18 травня 1980 року в селі Тутовичі, де минули його дитячі та шкільні роки. Після одруження разом із батьківщиною оселився у Ремчицях. Всю свою життя він багато працював. За фахом та покликанням був будівельником. Багато років працював в Україні та за кордоном. Та його справжньою особливістю були не лише професійні вміння, а й золоті руки. Здавалося, не було справи, за яку він не міг би взятися: будував, ремонтував, розбирався в електроніці та техніці. Навіть ноутбук свого часу зібравши власноруч.
Віталій любив рибалити, ходити грибами, захоплювався мотоциклами та відеоіграми. Саме кохання до ігор подарувала йому і військовий позивний – «Танкіст».
Для рідних і друзів він назавжди залишиться добрим, щирим та веселим чоловіком. Людиною, яка завжди була готова допомогти. Навіть на фронті, під час телефонних розмов із близькими, Віталій знаходив місце для шутки, намагався підтримати рідних і не показувати, наскільки непросто йому самому.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віталій перебував за кордоном. Рідні просили його залишитися там, де безпечніше. Та він не зміг залишитися осторонь. Після отримання повістки повернувся в Україну, бо вважає своїм обов'язком захищати батьківщину, рідну землю та Батьківщину.
У березні 2022 року Віталій вступив до лав Національної гвардії України. Спершу проходив службу біля Вараші, де охороняв територію Рівненської АЕС. Згодом добровільно вирушивши на передову, служивши солдатом, гранатометником 2-го відділення 4-го взводу оперативного призначення військової частини 3045.
На жаль, 3 вересня 2026 року Віталій Корсун загинув під час виконання боевого завдання внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині.
Він повернувся з-за кордону, бо не зміг залишатися осторонь війни. Повернувся, щоби захищати найдорожче – свою сім'ю, свій дім, свою Україну. І до останнього залишався вірним своєму вибору.
У Віталія залишилися дружина Віта Анатоліївна, син Дмитро, донька Катерина, мама Галина Миколаївна, батько Микола Дмитрович, сестра Олена, брати Микола та Сергій.
Немає слів, які могли б зменшити біль батьківщини від такої непоправної втрати. Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Віталія.
Його добру усмішку, щирість, готовність прийти на допомогу та золоті руки пам'ятатимуть усі, хто знав його за життя.
Вічна пам'ять і слава Герою, який віддав життя за Україну.
Честь
Завтра, 12 вересня 2026 року, відбудеться прощання та поховання загиблого солдата.
О 10.00 рік. кортеж розпочне свій рух від виїзду до міста Сарни. Та буде рухатися маршрутом: Костопільська-Європейська- Степана Бандери- Вишнева- Дослідна станція – Яринівка – Ремчиці
10:30 рік.- прощання вдома с. Ремчиці, вул. Поліська, 72
11:30. – чин похорону у храмі ПЦУ с. Яринівка
12:50 рік – поховання на кладовищі с. Ремчиці
