Результати земельних виборів у Рейнланд-Пфальці та Баден-Вюртемберг підтвердили тенденцію, яка намітилася ще на виборах до бундестагу: AfD впевнено лідирує серед робітників.
Співголова AfD Аліс Вайдель заявила перед столичною пресою:
«SPD більше не є партією робітників та працівників. Це – „Альтернатива для Німеччини”».
Але чи збігається це амбітне гасло з реальною політикою партії?
Чому AfD лідирує серед робітників
Соціолог Клаус Дерре з Університету Касселя оцінює ситуацію однозначно: AfD отримує голоси робітників, але робочою партією не є. За його словами, від класичної робочої партії очікують близькості до профспілок, підтримки тарифних договорів та соціального захисту.
Нічого з цього у програмі AfD немає.
Навпаки, партія дотримується ультраліберальних економічних позицій. Факти підтверджують цей висновок. AfD згадує мінімальну оплату праці у своїй програмі, але утрималася під час голосування про її підвищення у 2022 році.
У лютому 2026 року партія проголосувала проти Tariftreuegesetz — закону, який зобов'язує державу віддавати замовлення лише компаніям із тарифними зарплатами. Крім того, AfD хоче ліквідувати Bundesagentur für Arbeit (Федеральне агентство з праці), яке займається перекваліфікацією працівників та працевлаштуванням.
Кому вигідні податкові плани AfD
Лейбніц-інститут економічних досліджень проаналізував податкову програму партії перед виборами до бундестагу.
Результат наочний: працівник із річним доходом 30 000 євро заощадить за планами AfD 245 євро. Людина з прибутком 180 000 євро отримає податкове полегшення понад 19 000 євро.
Різниця – майже у 80 разів.
Це не програма для робітників. Це програма для тих, кого AfD на словах протиставляє “простій людині”.
Профспілки проти AfD, на партія лідирує серед робітників
AfD відкрито вважає профспілки супротивником. Герріт Хой, речник фракції AfD з трудової політики, звинувачує профспілки в просуванні «кліматичної ідеології» та підтримці міграції — замість захисту робітників. Більше того, Хой називає проблемою боротьбу за підвищення зарплат.
Він стверджує, що профспілки «інсценують демонстрації», збираючи людей із різних земель.
Різницю в зарплатах між заходом та сходом Німеччини AfD також не вважає приводом для втручання держави. Хой пояснює розрив недостатньою продуктивністю східних підприємств.
Профспілки категорично не згодні: однакова робота має оплачуватись однаково.
Об'єднання німецьких профспілок DGB регулярно вказує на антиробочу політику AfD і називає партію «ворогом профспілок». Але навіть члени профспілок голосують за AfD частіше, ніж середній виборець.
Вибори на заводі – інша картина
Показовий контраст надають заводські вибори 2026 року. Близькі до AfD списки кандидатів та праві псевдопрофспілкові структури на зразок Zentrum Automobil (об'єднання Центр Автомобіль) не змогли повторити парламентські успіхи партії.
Коли йдеться про конкретні трудові питання, робітники обирають тих, хто реально за них бореться.
Виходить парадокс: на федеральному рівні робітники голосують за AfD, а на своєму підприємстві за профспілкових представників. За тих самих людей, яких AfD хоче витіснити.
Страх плюс переконаність
Соціолог Дерре пояснює феномен двома групами прихильників. Перша – протестні виборці. Вони бояться втратити роботу, скептично ставляться до кліматичної та економічної політики. Голос за AfD для них – «покарання» федеральним партіям. Але є й друга група: більше за робітників голосують за AfD не з протесту, а на переконання.
Це люди, які прийняли ключовий наратив AfD: головний соціальний конфлікт сьогодні — не між багатими та бідними, а між «своїми» та «чужими». Страх перед конкуренцією з мігрантами за робочі місця витісняє класичний класовий порядок денний. Саме ця підміна понять стала головним політичним успіхом AfD.
Економісти при цьому попереджають: без залучення кваліфікованих фахівців з-за кордону Німеччину чекають на серйозні економічні втрати. Але для багатьох прихильників AfD ці аргументи не працюють.
Амбіції більше реальності
AfD усвідомлює свій потенціал серед робітників та прагне його нарощувати. Співголова партії Тіно Хрупалла вимагає від профспілок припинити політичну діяльність та зосередитись «виключно на інтересах працівників».
При цьому сама AfD голосує проти інструментів, які захищають ці інтереси.
Програма та голосування партії кажуть одне: AfD хоче бути робочою партією на словах. Але вона не готова захищати робітників на ділі. Між амбіціями та реальністю залишається розрив, який поки що не помічають ті, на чиї голоси партія розраховує.
