Європейська комісія, виконавчий орган ЄС наступного тижня запропонує нові правила. Вони, як очікується, включатимуть вимогу до компаній у стратегічних секторах виробляти продукцію в Європі, якщо вони хочуть отримувати державне фінансування. Логічно? Мабуть. Навіть дивно, що такого правила ще немає. Але є нюанси.
Захисник Європи
Президент Франції Еммануель Макрон наполягав на тому, що нові правила слід спрямувати на «захист нашої промисловості» без «протекціонізму». Це захист «стратегічних секторів, таких як екологічно чисті технології, хімічна промисловість, металургія, автомобілебудування чи оборонна промисловість».
В іншому випадку, попередив він, “європейців відтіснять на другий план”.
Нам мотлоху не потрібно
Однак інші країни ЄС, які є прихильниками вільної торгівлі, виступають проти цього.
Прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що Європа має конкурувати на основі якості та інновацій, а не тому, що хоче захистити європейські ринки.
“Ми не хочемо захищати європейські компанії, які по суті неконкурентоспроможні”, – заявив Крістерссон у Financial Times.
Котимо бочку на Китай
Проте під час переговорів у четвер лідери ЄС, схоже, досягли консенсусу з цього питання. Захід буде прийнятий у певних секторах, де Європа стикається з недобросовісною конкуренцією з боку Китаю та інших країн.
“Ми виступаємо за відкриті ринки”, – заявив у понеділок міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль. “Але я також хочу чітко заявити: якщо Китай не змінить правила гри, якщо ми зіткнемося з надмірними виробничими потужностями, субсидіями та перенасиченням ринків Європи, то Європа має захищатися”.
Чи має Європа кордон?
Багато хто хоче, щоб поняття «Зроблено в Європі» було суворо визначено та застосовувалося лише до промислових товарів, виготовлених із компонентів, вироблених у Європейській економічній зоні, тобто у 27 країнах ЄС, а також в Ісландії, Ліхтенштейні та Норвегії.
Критики стверджують, що таке визначення було б надто обмежувальним. Вони натомість закликають до більш гнучкого підходу. Ось Мерц закликає до використання абревіатури “Зроблено з Європою”, а не “Зроблено в Європі”.
Інше буде складно застосувати на практиці, і існує ризик дестабілізації європейських ланцюжків постачання.
«Як правило, навіть автомобіль, зібраний у Європі, включає сотні спеціалізованих компонентів, що поставляються з усього світу. Багато важливих комплектуючих неможливо виробляти в Європі в конкурентоспроможних масштабах», – заявили в японському автовиробнику Honda.
Великобританія та Туреччина, для яких ЄС є важливим торговим партнером, також приватно висловлювали Брюсселю занепокоєння з приводу того, що вони можуть залишитися поза ЄС. Наче хтось заважав їм бути чи потрапити до ЄС. Усі самі.
У деяких столицях країн ЄС побоюються можливих заходів у відповідь з боку країн-постачальників. Ті можуть втягнути Європу у протистояння у той момент, коли їй необхідно зміцнити свій експорт.
Якими будуть правила?
Виконавчий орган ЄС наполягає на тому, що йому вдалося знайти баланс між необхідністю бути відкритим та захищати компанії.
Як заявили в офісі голови європейського промислового відомства Стефана Сежурне, який очолює цю ініціативу, цей захід буде “спрямований на три напрями”.
Це вплине на:
- обмежена кількість критично важливих компонентів
- обмежена кількість стратегічних секторів
- і лише у випадках, коли йдеться про державне фінансування.
Остаточна пропозиція, яка буде оголошена 25 лютого, може торкнутися кількох секторів: автомобільної промисловості та тих, які відіграють важливу роль у «зеленому» переході і стикаються з недобросовісною, на думку ЄС, конкуренцією з боку Китаю (сонячні панелі, вітряні турбіни та акумулятори).
В офісі Сежурне наполягали на тому, що компанії, які виробляють продукцію в ЄС, будуть вважатися європейськими, і що будуть “взаємні зобов’язання” з надійними партнерами.
У проекті документа, з яким ознайомилося агентство AFP, йдеться, що продукція, вироблена в країнах, що не входять до ЄС, з правилами, аналогічними до правил блоку, буде зрівняна з продукцією, виробленою в Європі.
Все-таки залишається багато невизначеності. Незрозуміло, який відсоток європейських чи еквівалентних компонентів потрібно від виробників, якщо вони хочуть і надалі отримувати державне фінансування.
