Підозрюваний убивця – громадянин України. Його заарештували у місті Хайнсберзі (Північний Рейн-Вестфалія) 25 лютого. Затримання здійснила національна поліція Іспанії. Поліція вважає, що вбивство було замовним, а заарештований – безпосередній виконавець.
Тіньовий ляльковод
З Портновим пов'язані багато сторінок новітньої української історії. При цьому роль його каламутна або навмисне затуманена.
Він народився на сході України, Луганську, 1973 року. Юрист, бізнесмен і політик вдало трудився на межі або навіть, як часто вважають, за межею корупції. Його таланти високо оцінила Юлія Тимошенко. Потім Портнов легко перекинувся і працював в апараті заклятого ворога та суперника Тимошенко, президента Віктора Януковича – керівником управління з питань судової реформи та судоустрою президентської адміністрації. Він намагався – і небезуспішно – приручити суддів та зробити їх слухняними. Це вдалося Росії, Портнову було з кого брати приклад.
До лютого 2014 року, коли у Києві відбулася зміна влади, він залишався першим заступником керівника адміністрації. Його звинувачували у тому, що він брав участь у антимайданних заходах. 26 лютого 2014 року Портнова звільнив тодішній в.о. президента України Олександра Турчинова.
Відразу після цього він виїхав до Росії, нібито рятуючись від замаху. А потім опинився у Відні. І дочекався, доки українські суди відхилили всі позови проти нього. У березні 2014 року ЄС та Канада ввели проти Портнова фінансові санкції. Але у 2016 році суд Євросоюзу скасував обмеження та ухвалив виплатити Портнову понесені витрати та витрати.
Тоді він повернувся до України, що збіглося з обранням у президенти Володимира Зеленського.
Портнов у свою чергу почав чинити позови проти екс-президента Петра Порошенка, що, як вважають, зблизило його з оточенням Зеленського, яке мало ненависть до його попередника на посаді глави України.
Осмілілий Портнов за потурання (якщо не сказати – підтримки) нової влади України викорінював спадок Майдану. Суди України завжди ставали його убік. Судді слухняно брали під козирок. Якоїсь миті вже було неясно, хто реально керує Україною: Зеленський чи Портнов.
Однак поступово Зеленський все ж набув чинності, а апетити Портнова зменшили. Наприкінці 2021 року США запровадили проти нього санкції. І київській владі довелося з цим зважати. Хоча, можливо, через силу.
Почалася військова ескалація. Проте лише у червні 2022 року Портнов без жодних проблем залишив Україну, незважаючи на обмеження виїзду для чоловіків призовного віку.
На звинувачення в держзраді він здалеку, з Іспанії, де безбідно мешкав, відповів судовими позовами. І знову і знову незмінно вигравав в українських судах. Українська влада й офіційно заявляла, що не має до Портнова жодних претензій.
Втім, все, можливо, не так, як здається.
Проте Портнов не затримався в Росії, на відміну від інших членів почту Януковича. І не всіх так вітає Європа, як цього сподвижника “Януковоща”, що втік до Росії. При цьому, як пишуть українські журналісти, він продовжував регулярно зустрічатись із керівниками українських силових відомств і навіть нібито фактично виконував роль неформального куратора силового блоку. Так, лише за кілька днів до свого вбивства Портнов приїжджав до Києва та зустрічався з представниками української влади, зокрема з головою Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Семеном Кривоносом.
«Українська правда» писала про Портнова як про «тіньовий куратор судів». Портнов, як констатувала DW, «навіть перебуваючи на еміграції, зберігав нечуваний вплив на українську судову систему і, незважаючи на суспільну неприязнь, відображав усі кримінальні звинувачення на свою адресу».
Вбивця перервав цей політ. Його застрелили у Мадриді 21 травня. Колись всесильний сірий кардинал української політики відводив дітей до школи, коли невідомий вистрілив у нього з вогнепальної зброї. Усього було дев'ять пострілів. Портнов отримав п'ять поранень. Одне виявилося смертельним. Як писала El País, нападник разом із двома спільниками втекли.
Тепер убивцю, здається, спіймали. І ми, можливо, дізнаємося про Портнова більше. А може, й не дізнаємось.
