Метод тейпування розробив японський хіропрактик Кензо Касе ще у 1970-х роках. Спочатку техніку використовували у професійному спорті. Згодом вона вийшла за межі стадіонів та прийшла у повсякденну медицину.
Що показало нове дослідження
Китайська дослідницька група опублікувала результати аналізу у журналі Evidence-Based Medicine, який видає BMJ. Вчені вивчили 128 систематичних оглядів за участю близько 16 тис. осіб.
Дослідники не знайшли достатніх доказів того, що тейпи покращують якість життя при проблемах із опорно-руховим апаратом. Отже, переконливої наукової бази для широких медичних рекомендацій поки що немає.
Проблема якості досліджень
Автори окремо вказали на слабку методологію попередніх робіт. Понад 78% оглядів мали серйозні вади. Тому на їх основі складно зробити точні висновки. З іншого боку, різні техніки тейпування ускладнюють порівняння результатів. Фахівці застосовують різні схеми наклеювання та різний ступінь натягу стрічок.
Короткочасне зменшення болю можливе. Проте доказів для стабільного ефекту недостатньо. У середньостроковій перспективі висловленого результату вчені не виявили.
Аналогічна ситуація складається з м'язової силою та рухливістю. Дослідження не підтвердили помітних поліпшень ні короткостроковому, ні середньостроковому періоді.
Можливі ризики та практичний висновок
В окремих випадках учасники повідомляли про свербіння або висипання на шкірі. Проте серйозних побічних ефектів вчені не виявили. Таким чином, принцип можна описати просто: виражена користь не доведена, але й значна шкода трапляється рідко. Проте для чітких медичних рекомендацій потрібні нові якісні дослідження.
Тейпи продаються вільно без рецепта лікаря. Проте державне медичне страхування, як правило, не компенсує їхню вартість як обов'язкове лікування.
Отже, рішення залишається за самою людиною. Якщо стрічки суб'єктивно допомагають і не викликають подразнення шкіри, багато хто продовжує їх використовувати. Однак розраховувати на гарантований лікувальний ефект поки що не варто.
