Хвиля протестів, що прокотилася Іраном, забрала життя десятків громадян, у тому числі спортсменів. За даними правозахисників, силовики Ірану вбили щонайменше 25 спортсменів. Одним з них став 20-річний голкіпер Салар Бехдарі, який виступав за клуб з міста Арак.
В Ірані вбили 25 спортсменів – футбол не повинен мовчати
Двадцять відомих футболістів з іранським корінням підписали відкритий лист, в якому вимагали від ФІФА офіційно відреагувати на те, що відбувається. У листі зазначається, що спорт, як глобальне явище, не може залишатися байдужим до страт, вбивств і погроз на адресу спортсменів.
Серед підписантів колишній півзахисник мюнхенської “Баварії” Алі Карімі та інші екс-гравці національної збірної. Вони стверджують, що кілька футбольних чиновників були заарештовані після повернення до Ірану. У інших забрали паспорти. Незважаючи на звернення, ні ФІФА, ні АФК поки не зробили офіційної заяви.
Тиск на футболістів та арешти
За повідомленнями незалежних ЗМІ, влада почала заморожувати активи спортсменів, які підтримали протести. Серед них Сардар Азмун, який раніше виступав за німецький Байєр (Леверкузен), і форвард Алі Дієї, який раніше грав за мюнхенську Баварію та Герту.
Особливу увагу привернув арешт тренера Оміда Раванхи в аеропорту Тегерана.
Очолював молодіжну збірну Ірану (U23) на чемпіонаті Азії в Саудівській Аравії. Його гравці відмовилися грати гімн перед матчем з Південною Кореєю – це стало символом незгоди з діями влади.
Після завершення турніру тренер відверто заявив:
«Я маю обов’язок стояти на боці свого народу».
Ситуація в іранському футболі давно має політичне забарвлення. Федерація та провідні клуби пов'язані з IRGC, військовою структурою. Саме вона відіграє ключову роль у придушенні протестів. Тому в іранській діаспорі національну збірну все частіше називають не «Team Melli» (Команда нації), а «Team Mullah» (Команда мулл).
Як футбол став дзеркалом суспільства
Політизація іранського футболу посилилася ще у 2022 році після смерті 22-річного Махси Аміні під час затримання поліцією моралі. Тоді протести охопили весь Іран, а на чемпіонаті світу в Катарі збірна відмовилася співати гімн. Однак багато вболівальників визнали цей жест недостатнім – незадовго до турніру команда зустрілася з президентом Ебрагімом Раїсі.
Під час матчів у Катарі вболівальники в еміграції піднімали банери з гаслом «Жінка, життя, свобода». Охорона конфіскувала прапори та футболки, між прихильниками та противниками режиму почалися сутички. Деякі глядачі навіть раділи поразці Ірану від США (0:1), сприймаючи це як символічний опір.
Нові загрози та страхи перед ЧС-2026
Плани збірної Ірану щодо участі в ЧС-2026 під загрозою. Влада США забороняє в'їзд особам, пов'язаним з КВІР. Це також може торкнутися капітана команди Мехді Таремі, який служив у Корпусі.
Крім того, два з трьох матчів Ірану мали відбутися в Лос-Анджелесі.
Там проживає найбільша іранська діаспора. Місцеві активісти вже готують акції протесту. За даними порталу Iran-Wire, деякі спортивні чиновники в Тегерані навіть не виключають, що відмова від участі буде «менш болісним варіантом».
Футбол став відображенням боротьби за свободу
Футболісти, які підписали звернення до ФІФА, вимагають привернути увагу до справи 19-річного Амірхоссейна Гадерзаде. Юного гравця заарештували під час демонстрацій у місті Рашт, йому загрожує смертна кара. Цей інцидент став символом того, наскільки глибоко спорт занурився в політику та репресії.
Футбол в Ірані став полем політичних битв. Поки влада демонструє силу, спортсмени ризикують життям, відстоюючи право на свободу та справедливість. Міжнародна спільнота спостерігає, але мовчання ФІФА лише викликає запитання: чи може спорт залишатися осторонь політики, коли на карту поставлено життя?
