Стрімінговий сервіс Peacock випустив новий серіал «Поні», дія якого відбувається в Москві 1970-х років. Автори проекту – Девід Айзерсон (Містер Робот) і Сюзанна Фогель (Стюардеса).
Для босів ЦРУ ідея полягала в тому, щоб використовувати «PONI» — Persons of No Interest, тобто “нецікаві особи” – виглядає божевільним. Але саме це дає героїням перевагу: вони не сприймаються як загроза.
Начальник московського офісу ЦРУ Дейн (його грає Едріан Лестер) спочатку вагається, але потім залучає жінок до реальних операцій. Так починається історія, в якій шпигунство, особиста драма та мода 70-х переплітаються в одному сюжеті.
Атмосфера 70-х: музика, костюми та стиль
Серіал ретельно передає дух епохи. Костюми створені дизайнером Анастасія Магуотаспереносять глядачів у золотий вік моди: широкі штани, шовкові блузи, великі прикраси та ідеально укладені локони.
Дизайнер-постановник Сара К. Уайт кожен кадр в теплих тонах – гірчичний, бірюзовий, коричневий. Саундтрек містить хіти Флітвуд Мак, Девід Боуї І Біллі Джоелстворюючи атмосферу світської, але тривожної Москви.
Де серія не вдалася
Незважаючи на сильний візуальний стиль і зірковий акторський склад, “Поні” не розкриває потенціал своїх героїнь. Сценарій перескакує від комедії до драми, від бойовика до мелодрами, не даючи героям жодного реального розвитку.
Емілія Кларк переконлива в емоційних сценах, але втрачає перевагу в екшенах. З іншого боку, Гейлі Лу Річардсон випромінює енергію, але часом заходить занадто далеко з експресією. Хімія між ними відчутна, але не заважає їй відчувати себе штучною.
Допоміжні персонажі, від Дейна до бабусі Беа (у виконанні Гаррієт Уолтер), додають фарб, але залишаються фоном.
Що вдалося зробити?
Незважаючи на слабкий сценарій, серіал дивитися приємно. У ньому легкість, гумор і візуальне задоволення.
Особливо гарні сцени, де героїні протистоять радянським офіцерам – впевнено, дотепно і без страху.
Серіал “Поні”: ближче до фіналу
Останні епізоди стають більш динамічними: з'являються погоні, стрілянина та шпигунські подвійні гри. Напруга зростає, але фінал не залишає відчуття завершення. Як і його героїні, шоу занадто старається і втрачає фокус.
Режисер Сюзанна Фогель спробувала поєднати стиль «Стюардеси» зі шпигунською драмою, але результат вийшов нерівним. “Поні” можна назвати серією “на один вечір” – красиво, але не помітно.
