П'ятдесят років тому зимові Паралімпійські ігри вперше пройшли у шведському Ерншелдсвіку. З того часу вони пройшли довгий шлях — від скромних змагань до однієї з головних подій світового спорту. Тепер естафету приймає Італія: Мілан, Кортіна та Верона готуються прийняти 650 з лишком атлетів із півсотні країн.
На ігри в Мілані та Кортіну допустили шість російських і чотири білоруські спортсмени за системою уайлд-кард. Вперше за чотири роки вони виступатимуть під національними прапорами та з національною символікою. У разі перемоги пролунають їхні гімни.
Бойкот, солідарність та позиція Німеччини
Українська збірна оголосила про бойкот церемонії відкриття відразу після рішення МПК. Офіційні особи країни також заявили, що не з'являться на жодних офіційних заходах ігор. Слідом за Україною від участі у церемонії 6 березня у Вероні відмовилися Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Польща, Нідерланди та Чехія.
Країна-господарка Італія висловила «суворе неприйняття» допуску російських та білоруських атлетів.
Німеччина спочатку дотримувалася іншої позиції. DBS критикував рішення МПК, проте оголосив про участь у церемонії. Проте за три дні до відкриття позиція змінилася. Німецькі атлети та офіційні особи до амфітеатру Верони не прийдуть.
Рішення служить «як концентрації на майбутніх змаганнях, так і прагненню висловити солідарність із українською делегацією»– йдеться у заяві DBS.
Повним бойкотом це все ж таки не є: записи з німецькими атлетами, зроблені заздалегідь, з'являться на екранах під час церемонії.
Мета німецької збірної – увійти до шістки
DBS поставив завдання увійти до топ-6 медального заліку. Чотири роки тому в Пекіні Німеччина посіла сьоме місце із 19 медалями. Саме цей результат – мінімальна планка для Мілана та Кортіни.
Так заявив Марк Мельманн, керівник відділу високого спорту DBS та шеф-де-місьйон.
За його словами, конкуренти зі США, Канади, Китаю та України «непереможні» за глибиною складу. При цьому в загальному заліку за всю історію зимових Паралімпійських ігор Німеччина посідає перше місце — 141 золота медаль.
Головні надії на золото
Безперечна лідер німецької збірної – гірськолижниця-монолижниця Анна-Ліна Форстер. У Пхенчхані та в Пекіні вона здобула чотири золоті медалі. Тепер у Кортині спортсменка виходить на старт у всіх п'яти дисциплінах як головний фаворит. У пара-лижних перегонах та пара-біатлоні надії пов'язані з Леонієм Вальтером і Лінн Казмайєром. Обидві виграли золото у Пекіні.
Серед інших претендентів на медалі – Параспортсменка року Німеччини – 2025 року Йоханна Рекентенвальд, Леннарт Фолькер, Ніко Мессінгер, Аня Вікер та Марко Майєр. У пара-сноуборді від Німеччини виступає лише Крістіан Шмідт – медалі тут малоймовірні. Така ситуація у хокейної збірної на санях: реалістичною метою команда вважає п'яте місце.
Рекорди, дебюти та «залізні» ветерани
Катрін Маршан (літні Паралімпіади-2024, пара-веслування) та Мерле Менье (Токіо-2021, пара-легка атлетика) вперше вийдуть на зимовий старт. Маршан стала першою у світі атлеткою, яка бере участь у трьох різних видах Паралімпійських ігор. У 2016 році вона виступала ще на літній Олімпіаді у веслуванні.
Насамперед це вдавалося лише нідерландцю Йеруну Страатхофу — у 1994, 2000 та 2004 роках.
54-річна Андреа Ескау (влітку – пара-велоспорт) вирушає на свої дев'яті Паралімпійські ігри. Андреа Ротфус, 14-разовий паралімпійський призер, виступає на шостих зимових іграх поспіль. Найстарший учасник німецької збірної – хокеїст на санях Йорг Ведде, йому 60 років. Наймолодша – Майя Фюгеншу (пара-гірські лижі), їй 17.
Як забезпечується чесна боротьба
У пара-гірських лижах, пара-лижних гонках і пара-біатлоні спортсменів ділять на три стартові класи: сидячих, стоячих і слабозорих (з гідом). Усередині кожної категорії – окремі змагання для жінок та чоловіків.
Для коректного порівняння результатів застосовується система коефіцієнтів.
Час атлета з більш тяжкою формою інвалідності «іде повільніше», ніж менш обмежений суперник. Наприклад, для повністю незрячої спортсменки час у гонці сповільнюється в порівнянні з результатом слабозорої.
Де дивитись зимові Паралімпійські ігри у Німеччині
ARD та ZDF по черзі транслюватимуть ігри. З 7 по 10 березня прямі ефіри йдуть на ZDF, з 11 березня естафету приймає ARD – п'ять днів до шостої години живого ефіру щодня.
Усі вирішальні старти доступні онлайн – сумарно понад 100 годин прямих трансляцій.
Передбачено аудіодескрипцію та живі субтитри для всіх змагань. Репортажі, аналітика та відеоматеріали щодня публікуються на сайті sportschau та у додатку.
