Зимові Ігри у Північній Італії організовані майже бездоганно. Але спортсмени все частіше зізнаються: Олімпіаду вони собі уявляли інакше.
“Магія кілець так і не прийшла”
Біатлоністка Селіна Гротіан приїхала на свою дебютну Олімпіаду з великими очікуваннями. Реальність виявилася іншою.
«Олімпіаду я уявляла інакше. Зближення спортсменів, дух… це до мене так і не дійшло», – Написала 21-річна Гротіан в Instagram.
Вона не самотня. Учасники Ігор розподілені територією площею 22 тисячі квадратних кілометрів. Подивитися змагання в іншому виді спорту практично неможливо. Випадкові зустрічі за обідом в Олімпійському селі, які багато хто вважав за головну цінність Ігор, виключені.
Для більшості атлетів те, що відбувається, нагадує не Олімпіаду, а кілька чемпіонатів світу, що одночасно проходять. Кожен вариться у своїй «бульбашці» — і не відчуває нічого особливого.
Зимові Ігри в Північній Італії поступаються Ванкуверу
Ерік Френцель, нині тренер збірної Німеччини з лижного двоборства добре пам'ятає, яким може бути олімпійське почуття. 2010 року він брав участь у Іграх у Ванкувері — і різниця очевидна.
«Олімпійський флер тут не зовсім відчувається. Ти знаходишся у своєму міхурі. Якщо згадати Ванкувер — там було трохи інакше», – сказав Френцель.
При цьому він визнає: хто хоче стійких Ігор на базі існуючої інфраструктури, має бути готовим до компромісів. МОК також розуміє проблему. Президент Комітету Кірсті Ковентрі ще до церемонії відкриття говорила про те, що децентралізація створює додаткові складнощі. За її словами, комітет має намір проаналізувати досвід цих Ігор та здобути уроки.
Лівіньо – острів олімпійського свята
Однак не скрізь настрій похмурий. У Лівіньо, де проходять змагання зі сноуборду та скі-фрістайлу, олімпійський дух живе з першого дня. Німецькі скікросери в захваті від цього місця.
«У нас найкраща локація на всій Олімпіаді», – з ентузіазмом заявив Тім Хронек.
Даніела Майєр назвала близькість до інших фрістайл-дисциплін «приголомшливою». Вона розповіла, як стояла біля хафпайпу та спостерігала, як спортсмени літають над хмарами.
Флоріан Вільмсман зазначив, що фінішна зона поєднує скікрос, слоупстайл та хафпайп — і це створює потрібну атмосферу. А під час підготовки він побував у лижників і побачив, як Клебо підіймається на гору.
«Це моменти, коли олімпійський дух оживає», – сказав Вільмсман.
Зимові Ігри у Північній Італії розділили гірськолижників
Ніде проблеми децентралізації не проявилися так гостро, як у гірськолижному спорті. Жінки змагаються у Кортіна-д'Ампеццо, чоловіки – у Борміо. На чемпіонаті світу 2021 року обидві статі виступали разом у Кортині. Тепер один вид спорту виявився розірваний надвоє.
«Якщо саме це має бути олімпійським задоволенням, я радий, що це мій останній раз», – Заявив Лінус Штрассер після дев'ятого місця в слаломі.
Швейцарець Марко Одерматт пішов ще далі. На його думку, навіть Ігри в Пекіні, що проходили в умовах пандемії, мали більший олімпійський флер, ніж нинішні.
Хокеїсти теж не в захваті
Крістіан Кюнаст, спортивний директор Німецької хокейної спілки (DEB), знає Олімпіаду з обох боків як гравець і як функціонер. У 2002 році він сам виступав у Солт-Лейк-Сіті. Тоді вдавалося побувати і на стрибках із трампліну, і на санях.
«Якщо чесно, у результаті це був великий хокейний турнір із п'ятьма кільцями. На мою думку, це не було схоже на інші Ігри. Мені б хотілося, щоб це повернулося, тому що саме відчуття великої спортивної сім'ї приваблює атлетів», – сказав Кюнаст.
А ось італійцям подобаються Зимові Ігри у Північній Італії
У самій Італії тон зовсім інший. Італійські ЗМІ святкують свої гарні Ігри. За його словами, змагання пройшли практично без накладок та серйозних інцидентів. Побоювання, що у Мілані не виникне олімпійської атмосфери, не виправдалися. У низці точок панувала справжнє пожвавлення, а хокейні матчі проходили за майже повних трибун.
Варто визнати: і попередні зимові Олімпіади не вирізнялися надлишком олімпійського флеру.
Покращень найближчим часом чекати не доводиться. Ігри 2030 року у Французьких Альпах також ґрунтуються на децентралізованій моделі з існуючими майданчиками від Ніцци до Куршевеля. Чи відчує Селіна Гротіан «магію кілець» за чотири роки? Це поки що відкрите питання.
