Зимові олімпійські ігри підтвердили звичний розклад: німецькі спортсмени домінують у крижаному жолобі: 16 із 21 медалі на Іграх у Мілані та Кортіна-д'Ампеццо завойовані у бобслеї, санному спорті та скелетоні. А ось у молодих олімпійських дисциплінах практично не конкурують. Фрістайл і шорт-трек залишаються для Німеччини чужою територією.
Фрістайл для Німеччини залишається чужою територією
Причин цього відставання кілька. По-перше, культурні. У 90-х роках у США з'явилися X-Games і запустили фрістайл-бум у десятках країн. У Німеччині ж слоупстайл, могул та подібні дисципліни так і не вийшли з тіні класичних гірськолижних та лижних видів спорту. Шорт-трек теж залишається нішевим: на Іграх у Мілані у німецькій команді немає жодного шорт-трекіста.
Є географічний чинник.
Німеччина не має в своєму розпорядженні хафпайпи олімпійського рівня. Глобальне потепління робить будівництво такої споруди менш реальним: для хафпайпа потрібні високогірні території зі стабільно низькими температурами. При цьому країна містить чотири крижані жолоби — більше, ніж будь-хто. Саме вони забезпечують олімпійський урожай медалей.
Нестача інфраструктури змушує шукати обхідні шляхи. З вересня 2024 року в Берхтесгадені працює Landing-Bag-майданчик, де фрістайлери тренують трюки цілий рік, приземляючись на гігантську повітряну подушку.
Фрістайл залишається недоступною розкішшю для Німеччини
Але головна проблема, можливо, фінансова. Лижний спорт на найвищому рівні коштує дорого. А з федеральних коштів на підтримку спортивних спілок до фрістайлерів доходить мало чи нічого.
«Мені, як і раніше, доводиться повністю фінансувати себе самої», – розповіла Емма Вайс у розташуванні німецької команди у Лівіньо. Студентка посіла 12 місце у фіналі олімпійської акробатики. Пошук спонсорів, організація поїздок все лежить на ній. Один сезон коштує приблизно 70 000 євро.
Важливу роль відіграють субсидії від фонду Sporthilfe (Deutsche Sporthilfe), який, за власними даними, підтримує 173 із 184 німецьких олімпійців.
Але це покриває лише малу частину того, що мені потрібно. По-хорошому, цього року мені потрібно звідкись ще знайти гроші, інакше я піду в мінус», – додала Вайс.
Могул тримається на ентузіазмі
У дисципліні могла ситуація ще драматичніша. Там все залежить від небайдужих людей на кшталт Марка Зібурга. Він поєднує роль відповідального за дисципліну в Німецькому лижному союзі (Deutscher Skiverband, DSV) і виконує цю роботу, за його словами, на громадських засадах.
«З 2014 року спілка майже не виділяє коштів. Те, що він досі дотримується рішення не підтримувати цей вид спорту, неминуче веде до проблем із молоддю. Коли мене запитують: чи варто воно того, чи можете ви гарантувати, що за чотири роки національна збірна ще існуватиме? Мені доводиться відповідати: ні, цього я гарантувати не можу», – повідомив Зібург Sportschau.
Фрістайл так і не став пріоритетом для Німеччини
Покращень не передбачається. DSV загрожують додатковими скороченнями. Найближчими місяцями уряд за допомогою системи Potas (Potenzialanalysesystem — система аналізу потенціалів) наново оцінить перспективи зимових видів спорту. Невтішні результати Ігор неминуче будуть враховані.
Міністр спорту Крістіане Шендерляйн (CDU) вже дала зрозуміти: федеральний бюджет буде спрямований насамперед на види спорту із високими шансами на медалі.
В останні роки політики та спортивні функціонери домовлялися про більш рівномірний розподіл коштів, щоб жодна дисципліна не опинилася у тяжкому становищі. Але цей підхід суперечив самій ідеї Potas. Якщо уряд тепер справді зробить ставку на потенціал, трендові зимові види спорту можуть постраждати першими.
Криза торкнулася і сноуборд.
Результати з Мілану та Кортіна-д'Ампеццо тут теж розчаровують, і відставання від лідерів, схоже, наростає. Андреас Шайд, спортивний директор Snowboard Germany, має намір переламати тенденцію за рахунок цілеспрямованих програм підготовки, покращення тренувальних умов та збільшення часу у хафпайпі та сноупарку.
«Ми маємо стати конкурентоспроможними. Не залишитись — а спочатку стати», – наголосив Шайд.
