Більшість учасників бойових дій повертаються додому зі зламаною психікою, бич колишніх бійців — посттравматичний стресовий розлад.
Зламана психіка
Кожна війна рано чи пізно закінчується і солдати повертаються додому. Настане кінець і російському вторгненню в Україну. Але обидві країни ще до закінчення бойових дій зіштовхнулися із загальною проблемою: зламаною психікою комбатантів. Це загальна назва всіх бійців: солдатів регулярної армії, партизанів, учасників добровольчих формувань та ПВК. Психіка на війні страждає значно сильніше, ніж це можливо в мирному житті.
Найпоширеніша проблема – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Воно властиве і громадянське. Однак у військових протікає важче, довше та гірше піддається лікуванню. Військовий стрес сильніший, він пов’язаний із постійною тривогою за життя: своє та товаришів. Психічні травми можуть виникати після шокуючих видовищ смерті, поранень тощо. Поширеність ПТСР серед комбатантів оцінюється у 91% з урахуванням короткочасних випадків.
Чи небезпечно це і як визначити
ПТСР визначає психічне самовідчуття людини. Це виснажливий стан, найдоступніші способи його позбутися хоча б на якийсь час — алкоголь і наркотики. Але порятунок може виявитися фальшивим. ПТСР під впливом речовин посилиться, людина може стати агресивним і нашкодити собі чи іншим. Якщо проблеми з психікою були ще до війни, вбивства та насильство можуть продовжитись і без ПТСР. Типовим прикладом є бійці ПВК «Вагнер», які прийшли на війну з колонії. ПТСР помітний оточуючим, можливо навіть більше, ніж самому комбатанту.
Зовнішні ознаки військового ПТСР:
- м’язова напруга, тремтіння в руках;
- втрата орієнтації, почуття місця та часу;
- поверхневий, тривожний сон;
- замкнутість; відсутність емоцій;
- постійний контроль місцевості: чи немає мін, снайперів тощо.
Психіка на війні: що робити оточуючим?
Описані ознаки вважаються нормальними, якщо тривають місяць-півтора після подій, що травмують. Якщо ситуація змінюється, значить, психіка не впоралася, зламалася. Такій людині потрібна психотерапія і досить тривала.
У Росії звернення до професіоналів на букву «псі-» стигматизовано, вважається ганебним і навіть ганебним. Цілком можливо, що людям, що оточують людину з ПТСР, насамперед сім’ї, варто вжити запобіжних заходів.
Якщо людина з бойовим ПТСР повернулася в сім’ю з дітьми, почала зловживати алкоголем або наркотиками, і при цьому стає агресивною, дітей варто по можливості на якийсь час кудись прилаштувати. Сім’ї доведеться наново вибудовувати стосунки з цією людиною: ПТСР змінив чи змінить її зсередини.
Психіка на війні: як допомогти людині з бойовим ПТСР:
- наполягати на професійній психологічній допомозі;
- визначити список хвилюючих ситуацій та запобігати ним;
- підтримувати його відчуття безпеки;
- стежити за суїцидальними думками та поведінкою.
Російському суспільству варто серйозно насторожитись. Експерти прогнозують серйозну статистику випадків ПТСР, у тому числі через проблеми з ротацією. Більшість бійців російської армії беззмінно воює по півроку і довше, вони перебувають в умовах травми, що триває. В українській армії організовано регулярну ротацію. Її періодичність – військова таємниця.
