Турецькі діти страждають від наслідків землетрусу

Турецькі діти страждають від наслідків землетрусу

Турецькі діти страждають: Коли за кілька днів Саадет святкуватиме свій 11-й день народження, він стане першим без її матері. У ніч руйнівних землетрусів 6 лютого в Туреччині та Сирії падаючі бетонні уламки роздробили дівчинці ноги – і позбавили її матері. Майже через три місяці дівчинка все ще не може стати на ноги. Її вже тричі оперували, і найближчим часом чекають ще як мінімум дві операції, каже її батько Серкан Агрі. Її зламані кістки скріплюються шинами.

Батько не може залишити дочку одну з тієї ночі, коли йому довелося залишити свою мертву дружину, щоб відвезти Саадет та її одинадцятирічного брата Махмута до лікарні. «Повернутися на роботу і залишити дітей у будинку сім’ї, у якої вони щойно зупинилися неподалік Антак’ї, зараз неможливо», каже він.

Почуття провини та страху домінують над емоціями

Дитячий психолог, який працює в районі землетрусу на турецьку державу і не названий у даному тексті, спостерігав поведінку, подібну до поведінки Саадет, у кількох дітей. «Щойно основні потреби, такі як їжа і дах, задоволені, з’являються психологічні рани».

Діти, які втратили родичів, часто відчувають провину через те, що вижили. Багато хто відчуває постійний страх, впадає в депресію або страждає від частих нападів плачу. У роботі він також зустрічав дітей, схильних до суїциду.

Крім психологічних наслідків є і фізичні. Люди, які не залишили зону землетрусу, часто живуть у наметах або – рідше – у контейнерах. «У багатьох наметових таборах поширені блохи та корости», пояснює педіатр Ількер Салар. Багато людей досі не мають доступу до проточної води або каналізації, що функціонує.

Азбест у руїнах

Це стосується і дев’ятирічного Якупа. Його сім’я живе у наметі на краю метрової купи уламків на дорозі до Антак’ї. У наметі є туалет, але нема душа. Обличчя та волосся хлопчика посивіли від пилу, який постійно піднімається, коли сотні вантажівок щодня розвантажують тут уламки зруйнованого міста.

Екологічні організації, лікарі та правозахисники вже кілька тижнів б’ють на сполох з приводу такої практики поховання сміття, попереджаючи про наявність в уламках токсичних речовин, особливо азбесту. «Люди, які живуть так близько до уламків, за кілька років можуть захворіти на рак легенів», – попереджає Ніхат Сахбаз із Турецької медичної асоціації в Кахраманмараші.

Якуп про це нічого не знає. Він та інші діти, чиї родини також розбили тут свої намети, грають із автомобільними шинами та іншими матеріалами, які вони можуть знайти. До школи вони не ходять, вона ще не відкрита.

Турецький уряд обіцяв, що заняття у школах у зонах землетрусу відновляться 24 квітня. Школа навпроти будинку братів та сестер Агрі залишається закритою.

Повернення до нормального життя – марно

І все ж таки це було б особливо важливо зараз, каже дитячий психолог. Після травматичного досвіду це допомагає дітям якнайшвидше повернутися до структури та нормального життя. У районі землетрусу потрібно набагато більше психологічної допомоги, а також людей, які можуть надавати послуги дітям. “І батьки повинні говорити зі своїми дітьми про те, що сталося, дітям це необхідно”.

Серкан хотів би позбавити своїх дітей жахливої ​​новини про смерть матері. “Діти потім сказали, що вони знали, бо ми так багато плакали”, – каже молодий батько. Обидві дитини пролежали у лікарні понад два місяці. Після того, як їх виписали, Саадет захотіла побачити свою матір.

Біля могили дівчинка, яка за кілька тижнів до цього ледве могла промовити пропозицію, заговорила. «З того часу вона знову стала більш живою», каже її батько. Серкан хоче найближчими днями залишити регіон разом із дітьми та переїхати до Бурсу, за 1000 кілометрів, де вони зможуть пожити у родичів. «Новий початок, вимушений».