Збройне повстання найманців проти Кремля закінчилося майже так само швидко, як і почалося. Очікується, що Пригожин залишиться безкарним. Але наслідки можуть бути значними.
Слабкість Путіна стала очевидною
Швидкий кінець бунту: після форсованого маршу ПВК «Вагнер» на російську столицю голова найманців Євген Пригожин раптово наказав відступити приблизно на 200 кілометрів від Москви увечері в суботу. Можливо, це дозволило уникнути кровопролиття між збройними структурами Росії. Незважаючи на «зраду» (за словами Володимира Путіна), Пригожин залишиться безкарним. Слабкість Путіна стала очевидною. Але чи виконає Кремль свою обіцянку? Багато питань залишаються без відповіді.
Що станеться з групою Вагнера?
Приватна армія – за останньою інформацією Пригожина, близько 25 000 осіб – ймовірно, буде розформована. По суті, конфлікт розгортався навколо того, чи мають найманці підкорятися міністерству оборони у Москві чи залишатися незалежною силою. Саме цього хотів Пригожин. Тепер частина бійців «Вагнера» має перейти до складу регулярних російських збройних сил і таким чином брати участь у агресивній війні проти України.
За інформацією Кремля, Пригожин та всі його люди мають залишитися безкарними, незважаючи на повстання. Але багато офіцерів «Вагнера» свідомо вирішили не служити у міністерстві оборони, яке паралізоване жорсткою системою підпорядкування та бюрократією. Існує велика ймовірність того, що вони не братимуть участі у війні – тим більше, що Кремль не може бути впевнений у їхній лояльності.
Чи стала російська армія слабшою без Пригожина?
Пригожин зібрав одну з найпотужніших сил у Росії. До заголовків газет потрапили в основному десятки тисяч злочинців, яких він завербував у в’язницях для війни в Україні, яка триває вже 16 місяців. Але вони вважалися лише «гарматним м’ясом» для кривавого штурму східноукраїнського міста Бахмут та інших битв. Насправді, багато колишніх злочинців було вбито.
Крім них, у приватній армії задіяні високопрофесійні найманці з великим бойовим досвідом. Деякі з них служили у лавах російських збройних сил у різних конфліктах. Інші брали участь у попередніх місіях Вагнера – наприклад, у Сирії, у Малі чи у тіньовій війні Росії на Донбасі до 2022 року. Багато з цих ветеранів швидше за все підуть зі служби.
Крім того, командна структура “Вагнера” була децентралізованою. Це означало, що рішення могли ухвалюватися швидше на полі бою, ніж через бюрократичні канали регулярної армії. Щодо цього зникнення Вагнера явно послабить російські сили у війні.
Чому була така нерішуча реакція?
Похід на Москву оголив величезний дефіцит безпеки. Значна частина російських збройних формувань зав’язла в Україні. Наразі їх не вистачило у внутрішніх районах країни, щоб протистояти несподіваній небезпеці. Вчасно втрутитися могли лише військово-повітряні сили. Але вони потрібні російській армії, щоб уповільнити український контрнаступ. Операція у країні небезпечно оголила б фронт.
Національна гвардія Росії виявилася неефективною за умов безконтрольного просування військ Вагнера. Керівництво країни надто довго протидіяло групі Вагнера. Блокування вантажівок і поспіхом розриті дороги не змогли зупинити найманців. За непідтвердженими даними були й втрати: кажуть, що близько десятка пілотів загинули, намагаючись атакувати колону Пригожина. Вагнеровці, як то кажуть, збили кілька вертольотів та один літак. Зрештою, однак, сумніви Пригожина в тому, що похід на Москву справді може увінчатися успіхом, ймовірно, взяв гору.
Чи означає повстання слабкість Путіна?
На думку більшості спостерігачів, у розпорядженні кремлівського лідера все ще є величезні ресурси, щоб залишитися при владі – незважаючи на численні поразки у війні проти України. Однак усі сходяться на думці, що 70-річний президент явно ослаб після майже чверті століття перебування при владі. Останні українські атаки на російську територію також зруйнували «міф про непереможність путінських військових», – каже політолог Аббас Галлямов. Силовий апарат втрачає підтримку через свою нездатність захистити народ.
Проте система не дала тріщин під час суботнього повстання Вагнера. Еліта залишилася вірною Путіну. Ніхто публічно не став на бік Пригожина, який не має власної бази влади в Росії. Путін все ще вважається головним кандидатом на президентських виборах у березні 2024 року. Більшість росіян, як і раніше, довіряють йому, що він виведе сировинну та ядерну державу з кризи – навіть під зростаючим економічним тиском західних санкцій. Це також може бути пов’язане із відсутністю альтернатив Путіну.
Яку роль відіграв правитель Білорусі Лукашенко?
Зважаючи на все, у Росії не було нікого, хто міг би домовитися з Пригожиним. Тож Лукашенко запропонував себе. «Останній диктатор Європи», як його називають багато хто, особисто знайомий із бізнесменом уже 20 років, стверджують у Кремлі. У результаті він умовив його поступитися. Про що вони домовилися, невідомо. У будь-якому разі Пригожин має вибратися з Росії – до Білорусі. Деякі експерти підозрюють, що попри всі обіцянки там він не буде в безпеці.
